1. Про податки та фіскалізацію
2. Про бюджет та контрабанду
3. Про “тіньовий” сектор та ринок землі

Український уряд пообіцяв всіляко сприяти розвитку бізнесу та провести низку економічних реформ, покликаних змінити економічну ситуацію. Крім того, у планах – реформувати податкові органи так, щоб зменшити тиск на бізнес. Але низка ініціатив уряду виявилася спірною. Чому закон щодо РРО викликав обурення малого та середнього бізнесу, чи зможе уряд подолати «тіньову» економіку та як потрібно реформувати податкову систему – на ці питання в інтерв’ю для Maanimo відповів старший економіст CASE Україна, експерт Економічної експертної платформи Володимир Дубровський.

Про податки та фіскалізацію

– Ініціативи уряду щодо обов’язкового використання РРО викликали обурення малих та середніх підприємців. Чим конкретно зумовлена така реакція, та чи створені умови для запровадження РРО?

– По-перше, запроваджувати РРО так, як це прописано в тому законопроекті, взагалі не треба. Причому ніколи не треба. Це хибний мислевірус, який, нажаль, розповсюдили, і в багатьох людей запровадження РРО почало асоціюватися з боротьбою з «тіньовою» економікою. Це неправильно з дуже багатьох причин. І насправді, всі аргументи, які висували лобісти цієї ініціативи, давно спростовані. Ця дискусія була проведена ще кілька років тому, їм нема чого навести  в якості контраргументів, натомість, вони продовжують пропонувати отаке просте невірне рішення. Є таке прислів’я, що кожна складна проблема має хоча б одне очевидне неправильне рішення.

Власне, фіскалізація – це і є таке неправильне рішення. Справа в тому, що для тих, хто знається на темі, це не є чарівною пігулкою, і це висновок експертів МВФ. Свого часу це питання ретельно досліджувалося, ще 2016 року вони зробили доповідь на цю тему. До того МВФ дуже наполягав на фіскалізації, а після цього перестав – вони самостійно дослідили це питання та зрозуміли, що це є такими собі «ліками із недоведеною ефективністю», та ще й дорогими і з побічними ефектами. І навіть вони, МВФ, тепер перестали наполягати на фіскалізації малого бізнесу. Але інтереси українських лобістів залишилися. Ці лобісти знають, що вони роблять: вони хочуть зробити так, щоб до кожного дрібного підприємця міг прийти інспектор та його притиснути. Підприємці це теж розуміють, звідси їхнє обурення.

Спрощена податкова система була створена з метою уникнути податкового рекету та можливості «кошмарити» дрібний бізнес. А їхнім конкурентам із великого роздробу дуже хочеться «закошмарити» дрібний бізнес і залишитися на ринку такою собі монолітною групкою, щоб встановлювати монопольні правила гри і для покупців, і для постачальників.

Вони протягом багатьох років (це ж не перший такий приступ) лобіюють різні способи, як вихолостити спрощену систему і, відповідно, отримати зброю для знищення дрібного бізнеса. Наприклад, тоді вони зможуть спокійно замовити податковий рейд дрібними крамничками навколо великого супермаркету, щоб очистити йому поле для діяльності та змусити місцевих мешканців ходити саме до супермаркету.

– Наскільки знизиться тиск на бізнес після завершення реформування податкових органів? Чи держава продовжить підтримувати тотальний контроль найближчими роками?

– Не можна сказати, що в нас тотальний контроль, – це буде перебільшенням, але зараз наші податкові органи несуть в собі корпоративну культуру, закладену ще Миколою Азаровим у 1996 році, під час їхнього формування. Ця культура, по-перше, репресивна до бізнесу – тобто, податківці сприймають бізнес, платника податків, як ворога, а себе – як тих, хто з цим ворогом повинен боротися. Вони вважають, що саме вони, податківці, наповнюють бюджет, а не платник податків. У них є план «мобілізації» податків до бюджету, і саме за ним вони і працюють. Окрім того, вони перетворилися на таких собі піратів ЇЇ Величності, тобто вони здійснюють фактично рекет бізнесу за умови виконання ліцензійних умов перед державою – по-перше, виконувати план з оподаткування, а по-друге, розривати на клаптики бізнес, на який вкаже керівництво.

Тому переформатувати податкові органи, на мій погляд, можна тільки якщо усіх людей, які є носіями такої пам’яті, усіх, хто «кошмарив» бізнес – тобто, інспекторів та керівників – звільнити та набрати нових. Так зробили у Грузії, в Пакистані, там спрацювало. Але допоки в нас було вже дуже багато вимог реформування податкової. Ще Клименко казав, що зробить із податкової сервісну службу і дійсно зробив так, що сервісні підрозділи запрацювали краще. За Насірова теж реформували систему, але відносини із платниками податків не змінилися. Нинішня реформа дещо більш продумана, є обережні сподівання, що вона може змінити цю податкову культуру. Подивимося ще до літа, що буде, але я налаштований скептично, тому що головного аспекту реформування – зміни кадрів – не відбувається.

Якщо тигр скуштував людського м’яса, його можна тільки вбити. Якщо інспектор звик самостійно «заробляти» за місяць, скажімо, чотири тисячі доларів, то жити тільки на зарплатню у навіть тисячу доларів він не стане: або знайде спосіб «заробляти», або звільниться. Чи не краще звільнити його одразу та швидко підготувати заміну? Але щось мені підказує, що інспектор все ж таки знайде спосіб «заробляти».

Тому що зараз знову поновилася практика, коли податківців допускають до написання податкових законів – законопроекти №1053/1073 щодо РРО, №1210, який відкликали, писалися з явним залученням податківців. Подолати цю практику вдалося у свій час тільки Данилюку. Якщо цю практику не заборонити, податківці пропишуть для себе такі закони, які дозволять їм «заробляти».

– Податкова амністія в Україні: чи спрацює ця ініціатива уряду? Є думка, що  вона перетвориться на щось подібне до заохочення нечесних платників податків.

– Податкова амністія зараз передчасна. Безумовно, вона необхідна, але вона має відбутися один раз і назавжди. Якщо в нас платники податків будуть очікувати на повторення таких амністій, тоді це буде створювати дуже неправильні очікування та формувати неправильну поведінку, як це було з амністіями зі списання боргів за взаємозаліком у 90-ті.

З іншого боку, якщо не провести амністію, збережеться атмосфера «всеобщей виновности», як у Радянському союзі. Усі є порушниками, оскільки порушення у цій сфері масові. Тобто хтось вирішує, кого карати, кого милувати, за таких умов неможливо встановити невідворотність покарання та верховенство права. Усі висять на гачку. Оцей гачок і треба зламати, але для цього слід проводити податкову амністію одночасно із глибокою податковою реформою і перезавантаженням податкової, про яке я говорив. Саме перезавантаження також повинно відбуватися разом із значним звуженням дискреційних можливостей податкової. Насамперед це стосується реформування корпоративного податку, переходу на податок на виведений капітал. Якщо це все буде зроблено одночасно з амністією, вона спрацює. Якщо ж просто зробити амністію під лозунгом «Жити по-новому», платник податків запитає «А це як?» – а відповіді на це питання наразі немає. Якщо все буде продовжуватися так, як є, це означає, що порушення будуть тривати, будуть боятися висвітлювати свої статки, бо податківці залишилися ті самі, що й були.

Справжня реформа відрізняється від «покращення» тим, що змінює основу відносин. Ті відносини, які зараз існують між державою, податківцями та платниками податків, повинні бути змінені.

Ще один момент, який часто згадують у зв’язку з амністією – це непрямі методи контролю доходів фізичних осіб. Оце те, чого в жодному разі робити не можна. Є думка, що в усіх цивілізованих країнах це працює – так от, коли Україна зможе дійсно претендувати на те, що вона цивілізована країна, коли в нас будуть нормальні працюючі суди, реформована податкова, тоді тільки можна буде вести розмову за такі речі, як непрямі методи контролю. Зараз із цієї ініціативи у кращому разі вийде щось корупційне, у гіршому випадку це стане зброєю місцевих князьків проти активістів.

– Нещодавно уряд представив державний бюджет на 2020 рік. У ньому змінено частину показників, передбачено кілька сценаріїв – позитивний і негативний. Який зі сценаріїв більш реальний, та чи можливо максимально дотриматися прописаних розрахунків наступного року?

– Якщо говорити взагалі, то добре, що прописано різні сценарії, бо в нас усі попередні роки бюджет або перевиконувався, або недовиконувався, і добре мати різні сценарії розподілу ресурсів на різні варіанти.

Тут ще багато ризиків, пов’язаних із ситуацією з МВФ, Коломойським, світовою економічною кризою. Розвиток світової економіки уповільнюється, а бюджетні надходження в Україні залежать від того, що буде з економікою великих держав – Китаю, США, інших країн. Що буде з їхніми економіками, ми передбачити не можемо. Тому зараз важко прогнозувати, який зі сценаріїв більш реалізований.

Але загалом бюджет виглядає непогано, хоча він доволі консервативний, не передбачає якихось проривів. Проте, наразі для таких прогнозів немає підстав.

Про бюджет та контрабанду

– Які ТОП-3 нелегальні схеми найбільше позбавляють держбюджет грошей? Якими конкретними методами держава протидіє кожній із них?

– Втрати держбюджету від нелегальних схем більше пов’язані не стільки навіть із виведенням грошей за кордон, скільки зі схемами з ухилення або несплати податків.

Першою з ТОП-3 нелегальних схем є контрабанда – власне, не стільки саме контрабанда, скільки порушення митних правил, це не завжди юридично кваліфікують, як контрабанду. Там, у свою чергу, є свої схеми – перерваний транзит, «сірий імпорт», тощо. Другим джерелом грошових втрат є група схем, пов’язана із виведення грошей за кордон, до офшорів. За загальним обсягом, ці дві групи схем складають чи не половину нашої тіньової економіки. Третя за розміром схема – це виплата заробітної плати у конвертах. Тобто, зареєстрованим працівникам виплачують зарплати через конвертаційні центри. Це робиться у великих масштабах, через ФОПи це ніхто не робить. Тільки через великі конвертаційні центри, бо через ФОПів, то маргінальна схема. Здебільшого цю схему полюбляє середній бізнес.

Звертаю увагу, що це схеми, які застосовуються великими платниками податків – це не ФОПи і не малий бізнес. Така ситуація пов’язана із тим, що у нашій економіці, на відміну від більшості економік світу, великий бізнес домінує і складає половину від нашої економіки – це дуже багато. Увесь малий бізнес складає десь 18%, середній – біля 30%, мікробізнес – не більше 8%, це вже з урахуванням поправки на приховані доходи мікробізнесу. Звичайно, є й повна тінь.

– Як ви оцінюєте здатність реформованої митниці покласти край потоку контрабанди у країну?

– Це як і з податківцями, залежить від глибини реформи. Якщо це буде справжня реформа, з перезавантаженням, ефективна, то принаймні на 80% проблему з контрабандою можна буде вирішити. Для цього потрібно налагодити належний контроль у кількох сотнях точок пунктах пропуску. Натомість, лобісти фіскалізації зараз закидають, що ми, мовляв, не зможемо зупинити контрабанду допоки завезені товари можна реалізувати в Україні; а для того, аби унеможливити реалізацію, треба змусити ФОП вести товарний облік на підставі первинних документів та продавати товар виключно через РРО.

Проте, документи, які підтверджують походження контрабандного товару, дуже легко та недорого можна купити у «конвертів», і це не проблема для оптових контрабандистів, бо у такий спосіб і зараз реалізують щонайменше третину контрабанди, яка потрапляє до країни. Тому те, що контрабанду реалізують виключно через ФОПів – це брехня, вона не узгоджується із цифрами. Обсяги реалізованої контрабанди значно перевищують обсяги продажів усіх ФОПів, які працюють у роздрібній торгівлі, навіть з поправкою на приховування виручки від продажу.

Тим паче, що більша частина ФОПів має у своїх магазинах абсолютно легальний крам українського походження. За таких умов «контроль кінцевих продажів» взагалі не є засобом боротьби з контрабандою, а тільки способом перерозподілити її потоки на користь великих роздрібних мереж та повної «тіні».

Але навіть якби цей спосіб працював, то він залишався б набагато дорожчим, ризикованішим та більш корупціогенним, ніж реформа митниці, адже його запровадження потребувало б контролю кількасот тисяч точок кінцевого продажу, при чому контроль здійснюється на виїзді! Не випадково, що  за це агітують переважно самі митники – у такий спосіб вони готують громадськість до того, що на митниці попри декларовані реформи нічого не зміниться. Насправді, контролювати лише кілька сотень пунктів, через які везуть контрабанду – значно легше, менш корупційно.

Якщо у Євросоюзі контролюють пункти кінцевого продажу, то це тільки тому, що там немає кордонів між країнами, тому дуже важко проконтролювати походження товарів, якщо вони у дорозі. Власне, це дуже дорого коштує, це не дуже ефективно, але в них іншого виходу немає. У нас інший вихід є, і нам потрібно зосередити зусилля на реформуванні митниці.

Максим Нефьодов себе показав як доволі ефективний менеджер. Якщо він доведе, що він насправді ефективний менеджер, то проблема контрабанди на 80% зникне. Тоді вже можна буде вирішувати, чи варто, а чи не варто боротися із 20%, що залишилися. Є такий «принцип» Парето у бізнесі, що маємо 80% продажів на 20% витрат. Якщо у квартирі прорвало трубу і з неї б’є фонтан, то варто кинути максимум зусиль на те, аби його заткнути – а не намагатися законопатити усі щілини, аби вода не пролилася до сусідів знизу. Так само, якщо товар вже зайшов до країни без сплати ПДВ, то він тим чи іншим шляхом дійде до покупця, і це залишиться вигідним навіть у разі успіху «детінізації» ФОП – хіба що тіньові прибутки можуть дещо перерозподілитися між бенефіціарами.

Про “тіньовий” сектор та ринок землі

– Нові ініціативи уряду покликані боротися із “тіньовим” сектором економіки, обсяг якого оцінюється від 30% до 50% від загального ВВП країни. Наскільки це можливо, і чи не викличуть такі ініціативи протидію та зворотній ефект?

– Там є різні ініціативи і вони будуть мати різний ефект. Якщо говорити про ті ж закони щодо РРО та дрібного бізнесу, то вони й взагалі, насправді, не спрямовані проти справжнього тіньового сектору. Більше того, якщо глибше зануритися в цю тему, то вони, скоріше за все, збільшать обсяг «тіні».

Для чого існує спрощена система? Для компромісної «детінізації» у тому числі. Тому що у цьому світі є проблема того, що дрібний бізнес ховається у тінь. Великому бізнесу працювати у повній тіні, незареєстрованим, доволі важко, тому що, все ж таки, для цього треба мати великі площі, багато працівників, контролювати їх, а як їх контролювати, щоб вони не розкрадали це підприємство, коли ти в тіні? У дрібного бізнесу такої проблеми немає – там працює мало людей, які до того ж є або друзями, або родичами, добре один одного знають. Це невеличкі підприємства, де власники можуть швидко проконтролювати всіх своїх співробітників. Відповідно, такий бізнес доволі часто працює повністю неофіційно. Оскільки йому легко так працювати, у багатьох країнах створюють спеціальні податкові режими, одним із завдань для яких є витягнути цей дрібний бізнес із тіні. Забезпечувати умови, за яких бізнесу буде легше сплачувати поміркований податок, який завжди менший, ніж за загальною системою – інакше бізнес з тіні не вийде. Чим держава є важливішою для бізнесу, тим більший може бути цей податок.

Є певна рівновага між тими ФОПами, хто сплачує хоч якісь помірковані податки за спрощеною системою – і тими, хто не сплачує взагалі нічого, або платить тільки за «дах». Якщо для тих, хто працює легально, створюються якісь ускладнення, їм стає невигідно працювати у «світлі», вони переходять у повну «тінь». Зокрема, після 2010 року, коли Азаров намагався знищити спрощену систему, Україна втратила більше 2 млн легальних робочих місць у дрібному бізнесі. Ці люди здебільшого пішли у тінь та створюють недоброчесну конкуренцію для тих, хто сумлінно сплачує податки – і проти кого спрямовані нинішні державні ініціативи. Можна передбачити, що вони надалі поглиблять цю проблему.

Таким чином, через ці ініціативи уряду виграє насамперед оцей «тіньовий сектор», та ще й найшкідливіша його частина – корумповані силовики, які надають «дах» бізнесу, що працює у тіні. Окрім цього, ті самі або споріднені для них «дахи» виграють у разі, якщо таки вдасться змусити ФОП вести облік на підставі первинних документів та спрямувати контрабанду через великі торгівельні мережі. Адже саме до них будуть тоді у більшому обсязі звертатися по документи на цей товар.

Що стосується інших ініціатив, є ініціативи, які спрямовані на впровадження плану BEPS, проти виводу грошей в офшори. Серед них є різні – дуже важливі, як-от щодо обміну інформацією: це є частиною боротьби з тіньовою економікою та має бути запроваджено. Але багато інших методів розширюють дискрецію, тобто, дають податковій необмежені можливості кошмарити бізнес. Великий бізнес це зрозумів, і, на відміну від малого, спромігся домогтися відкликання законопроекту 1210 – це тобто, у підсумку, намагання допущених до законотворчості податківців збільшити свої корупційні можливості  завадило запровадити норми, які дійсно заважали б виводити гроші в офшори, отже «тінь» виграла і цього разу. Потрібно запроваджувати норми, які підвищать прозорість, але ні в якому разі не супроводжувати їх підвищенням корупційних можливостей для податківців.

– Однією з очікуваних ініціатив влади є відкриття ринку землі.  На вашу думку, чи стане земельний ринок джерелом для поповнення держбюджету, або отримаємо ще одну хвору «недореформу» із великим тіньовим сектором, рейдерством, незаконним обігом землі та хабарями?

– Тіньова оренда вже має місце – бюджет втрачає через неї шалені гроші, вона є однією із тих проблем, яку повинен вирішити ринок землі. У мене немає жодних сумнівів у тому, що земля повинна бути товаром, як будь-що інше; оскільки це специфічний товар, там мають бути певні обмеження, але як на мене, вони мають стосуватися більше процедури продажу, аби запобігти шахрайству, силовому «віджиму» землі.  Має бути спеціальна процедура продажу землі, яка, по-перше, повинна передбачати відкритість усіх даних про купівлю-продаж землі, а по-друге, період «карантину» між підписанням угоди та продажом – тобто, щоб власник міг відмовитися від продажу у разі, якщо ціна виявилася заниженою.

Таким чином, треба зруйнувати монополію місцевих князьків на скупівлю землі. Але є питання – яким чином це треба зробити, наскільки широким повинен бути цей ринок від початку. Безперечно, що тут диявол у деталях – якщо будуть такі ж помилки, як з РРО та ФОПами, то наслідки будуть фатальні для України, бо зачіпаються інтереси десятків мільйонів людей. Невдала реформа може, у кращому разі, закрити це питання на багато років, у поганому – спровокувати масові акції. Тому потрібно підходити виважено, просуватися рішуче, але не поспішати, дивитися на це з позиції суспільного консенсусу, ретельніше вивчити питання, розробити необхідні запобіжники,  щоб це спрацювало и це було надовго. Я вболіваю за цю реформу.