1. Про Біржу інвестиційних проектів
2. Про бізнес в Україні та за кордоном
3. Про ризики і спори
4. Про розвиток сектору

Про Біржу інвестиційних проектів ICC Ukraine, ризики для українського та іноземного бізнесу в Україні, фінансову грамотність підприємців, а також захист прав інвесторів та підприємців в ексклюзивному інтерв’ю для Maanimo розповів віце-президент з питань публічно-приватного партнерства та взаємодії з органами влади Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) Сергій Козін.

Про Біржу інвестиційних проектів

– Пане Сергію, в Україні запрацював новий інвестиційний майданчик – Біржа інвестиційних проектів. Яка практична мета цієї ініціативи? 

– ICC Ukraine давно займається створенням комунікаційних проектів, спрямованих на те, щоб полегшити зв’язок між підприємцями різних країн. А якщо ми вже кажемо про інші країни, то ще кажемо про те, які там закони працюють, які є інструменти, вивчаємо діяльність бізнес-майданчиків тощо.

Бізнес мотивується прибутком. Якщо підприємцю поставити завдання продати свій товар або послугу за кордон, які конкретні питання його цікавлять? Логістика і скільки грошей я зароблю! 

Міжнародна торгова палата створює можливості для ефективного спілкування бізнесу між собою. Ми цікавимося іншою країною – які вона правила ввела, які податки, як працюють майбутні контрагенти, яка валюта, питання безпеки та управління ризиками – тільки тоді, коли вже зрозумілі відповіді, з’являється сенс починати реалізувати бізнес-модель. 

А у зв’язку з тим, що український бізнес та економічний розвиток країни потребують інвестицій, потребує фінансових ресурсів для розвитку, поєднання зусиль Української міжбанківської валютної біржі та інших біржових майданчиків  з комунікаційними можливостями Міжнародної торгової палати дозволяє залучати іноземний капітал для участі в українських проектах. 

Таким чином і з’явився спільний проект – Біржа інвестиційних проектів ICC Ukraine. Українські підприємці можуть подати проекти, які завдяки декільком партнерським майданчикам можуть бути запропоновані потенційним власникам капіталу для того, щоб долучитися до реалізації українських проектів. Тому цей проект отримав назву «біржа» бо залучення проектів та ресурсів для їх реалізації відбувається на конкурсній основі.

Для держави цей та інші інструменти залучення грошей в економіку країни корисні тому, що розвиток бізнесу – це збільшення розміру сплачених податків, створення додаткових робочих місць, покращення умов для того, щоб в Україні розвивалося підприємництво і взагалі піднімалася якість життя. Ми ж розуміємо, що якщо бізнес не працює, він не створює робочі місця. Якщо немає робочих місць, тоді українець що робить? Їде до Польщі або іншої країни працювати, віддавати свій час і сили. А в Україні розвиток значно гальмує.

Кожна компанія в Україні вже стикнулася з тим фактом, що фахових спеціалістів для роботи дуже важко знайти, навіть за достойну зарплату. Зараз є такі кадри, в яких роботодавцю треба додаткову вкладати свій час, їх навчити, підняти кваліфікацію, фактично займатися вихованням людей. 

Є об’єктивні причини дефіциту кадрів, бо якщо у 2018 році кількість випускників загальноосвітніх шкіл в України склала трохи більше 200 тисяч осіб, то яка кількість їх прийде на роботу в понад 1 млн зареєстрованих в Україні господарських товариств?

Сьогодні Україна – це країна великих можливостей, яка має дуже високий потенціал для росту прибутків, і тому іноземні компанії шукають можливість тут працювати, але вони іноді не розуміють нашого ведення бізнесу. Є остерега, як будуть себе поводити їхні українські партнери.

Низька культура ведення бізнесу серед  малого та середнього бізнесу впливає на активність іноземців та на залучення ресурсів до українських проектів. Великий бізнес в Україні має ресурси, він вже давно транснаціональний і має доступ до міжнародної кооперації. Часто великий бізнес має рахунки в офшорі, а виробництво – в Україні, а торгівлю веде за межами країни – в Євросоюзі, Азії або Америці тощо.  

Малий та середній бізнес є основою для потенційного зростання українського ВВП, щоб ми продавали більш високотехнологічні товари та послуги, і таким чином зростала прибутковість українських підприємців. 

– Яка компанія може представити свій проект, бізнес чи товар на Біржі? Які для цього існують вимоги? Чи є якісь обмеження?

–  У першу чергу, діяльність Біржі інвестиційних проектів ICC Ukraine спрямована на українські компанії, що мають відношення до Міжнародної торгової палати. Але кожна компанія України може подати свій проект для отримання доступу до фінансового ресурсу. Це відбувається завдяки майданчикам, наприклад, Українській міжбанківській валютній біржі, до якої входять абсолютна більшість банківських установ України або національним комітетам Міжнародної торгової палати в інших країнах. Таким чином полегшується доступ до фінансового ресурсу. Тобто для початку цей проект реалізується для учасників цієї організації.

Взагалі в усьому світі, оскільки Міжнародна торгова палата (ICC) існує понад 100 років, загальна кількість її компаній-учасників складає понад 7,5 млн. В Україні вже відомо, що за кордоном є певна довіра до цієї інституції, тому кількість українських учасників зростає. 

До речі, щодо статусу світової саморегульованої організації – Міжнародної торгової палати: сто країн-членів зібралося в 1919 році в Парижі, аби після Першої світової війни провести перемовини, яким чином регулювати міжнародні спори і розвивати міжнародну торгівлю. І були розроблені правила INCOTERMS – це міжнародні правила передачі відповідальності від продавця покупцю, правила розрахунків у вигляді документарних міжнародних акредитивів, які використовуються при розрахунках між різними країнами. Був розроблений перший міжнародний контракт купівлі-продажу товарів і послуг, які використовуються зараз юристами всіх країн як основа і адаптуються під конкретну угоду.  

Про бізнес в Україні та за кордоном

– Наскільки українські компанії дотримуються міжнародних правил ведення бізнесу?

– Така статистика мені не відома, але отримати будь-яку інформацію щодо того, чи дотримуються вони якихось правил, можна через засоби масової інформації. Якщо підприємство щось порушує при веденні бізнесу, ми бачимо це на рівні арбітражних питань чи інших спорів, що виникають у правому полі тієї країни, в якій наші українці ведуть свої справи. 

Можна порівняти деякі цифри щодо довіри іноземного капіталу до ведення бізнесу в Україні.

У період за 2018 рік кількість прямих іноземних інвестицій зменшилася приблизно на 15% порівняно з 2017 роком. І в 2018 році не було ж виборів, жодних політичних процесів, тільки все “покращувалося”, правове поле “поліпшувалося”, тобто візуально – була стабільна ситуація. Але ми бачимо, що бізнес таким чином висловив свою позицію та довіру до бізнес-клімату в Україні. 

У той же час за 2018 рік 9,5 млн наших громадян, які працюють за кордоном, перерахували в Україну приблизно 10 млрд доларів США, а розмір прямих іноземних інвестицій – близько 2 млрд доларів. Бачимо у 5 разів розрив!

Зробивши певний аналіз ситуації в Україні, наша організація запитала іноземний бізнес, чому не інвестують, яким чином усе відбувається, і з’ясувалося, що перше, на що скаржаться іноземні інвестори, фінустанови, –  це що наші підприємці мають низький підприємницький кваліфікаційний рівень ведення бізнесу, низький рівень  бізнес-культури, певне порушення понять ділової мови та принципів ведення бізнесу.

Наприклад. Напевно, що багато хто стикався з проблемою, коли підприємець пропонує для інвестування певний «бізнес-проект». Починаєш його розглядати більш детально, розглядати документи, і з’ясовується, що це стадія бізнес-ідеї, яка навіть не оформлена належним чином. А іноземні інвестори погоджуються із пропозицією, кажуть, що так, це гарна ідея, в нас таке працює. А потім починають порівнювати, просять надати цифри, питають, куди планується це продавати. А іноді наші бізнесмени замість надання документів кажуть, що ні, в нас є ідея, тут я візьму оце, тут вирощу, тут продам, і буде прибуток. А де порівняння, модель, розрахунки, ризики? От дайте гроші, я буду їх рахувати! Так не робиться. Якщо ти вже щось хочеш зробити, то повинно бути розуміння. 

Але і в українському бізнесі ми бачимо тенденцію до зростання, наприклад, в IT-сфері, де українські айтішники продають послуги безпосередньо через мережу інтернет. Послуги, що надаються у віртуальному просторі, також розвиваються. Але через те, що в Україні декілька моментів нерозвинуті, то українці торгують послугами за межами країни. І ми практично не отримуємо з цього податки, гроші на проекти в реальному секторі. Тобто дороги не покращились, якість послуг також, у ресторанах обслуговування не покращилося. Є певні моменти застою: відсутність кадрів, кваліфікація, нестача фінансових ресурсів.

Часто у порівнянні підприємці кажуть, що фінанси  в Україні дуже дорогий ресурс.  Давайте чесно подивимося на банківську систему – відсоток по кредиту для малого та середнього бізнесу складає 18-36% річних. У Росії та Білорусі є пропозиції  10% в національній валюті, а у Польщі це вже 1-3% річних. Тож чому в Україні такий високий відсоток? Тому що це питання ризиків і культури ведення бізнесу українських бізнесменів. 

Якщо ми кажемо про європейський вектор, то повинні розуміти, що це певна культура бізнесу, який сплачує податки, забезпечує легальні робочі місця. У Польщі податки не нижчі, ніж у нас. У Бельгії найвищі податки в Євросоюзі  – більше 50% ти повинен віддати з особистих доходів на податки. Чи можуть у них існувати підприємства, де люди працюють неоформлені? Ні. А в Україні можуть, та ще і заробітну платню в конверті отримати. Чи може бізнес за кордоном не сплатити податки? Він тоді себе погубить. А в Україні може. 

Для того, щоб користуватися ресурсами навіть тієї ж Біржі  інвестиційних проектів ICC Ukraine, то треба мати фінансову грамотність. До речі, якщо піднімати питання, яким чином можна розвивати цю культуру ведення бізнесу, то саме для цього і відбуваються бізнес-місії та зустрічі з представниками іноземного бізнесу, щоб обмінюватися досвідом, яким чином ми ведемо бізнес та а яким вони. На початку 90-х та у 2000-х роках в Україні були дуже популярні такі зустрічі. До нас приїжджали іноземні компанії, і така практика була у Торгово-промислової палати, і у Міжнародної торгової палати тощо. Проводяться зустрічі певних прошарків підприємців, аби створити нетворкінг, де вони обмінялися культурою ведення бізнесу. 

Україні потрібні кваліфіковані кадри, які вміють працювати і видавати результат. 

– Пане Сергію, що можете сказати про активність українських підприємців у міжнародних бізнес-місіях? Наскільки активно розвивається міжнародна бізнес-співпраця?

– Що стосується бізнес-місій, то я б не ставив акцент на просуванні товарів на таких зустрічах, тому що зараз більше йде бізнес-комунікація (нетворкінг), тому що людині потрібна людина і бізнес роблять люди. Іноземний партнер – це теж особистість, яка має певні цінності, і вона може вести бізнес із людиною, яка це розуміє. Тому в таких комунікаціях і проходить обмін досвідом ведення бізнесу і принципами спілкування, оскільки  щоб купити чи продати щось, є багато торгових майданчиків, зокрема, що підтримуються і державою або існують завдяки мережі інтернет.

До речі, маємо статистику зростання купівлі товарів та послуг через мережу інтернет. Тому що, якщо вам щось потрібно, якщо ви точно визначились, що ви хочете купити, то ви зайшли, замовили, вам доставили – все. Вам не треба торгуватися за цю модель побутової техніки або послуги, ви обрали і отримали. Тому ми бачимо зростання віртуальної торгівлі. 

Українському бізнесу треба позбавлятися з цього “підліткового періоду”, і стати бізнесменами, які ведуть бізнес на засадах справедливості, визнаних у світі зовнішньоторговельних правил, які дозволяють кожному учаснику мати рівні права і отримувати при цьому прибутки. Торгівля  – це стратегія «win-win», тобто всі перемогли, отримали вигоду і продавець, і покупець. Але іноді з різних причин виникають непорозуміння, які можуть вирішуватись у арбітражних судах. 

Про ризики і спори

– Комерційні спори – типове для нашої країни явище? Які їхні найпоширеніші причини?

– Для кожної країни світу, в тому числі і для  нашої країни, це – типове явище. 

Але це саме один із великих ризиків, що існує при веденні бізнесу в Україні.

В період реформування судової влади, бізнес не хоче вирішувати проблеми у суді, бо це буде дуже довго і дорого. Бізнес зараз просто якісно рахує свої ризики щоб не вирішувати свої справи через суди. До речі, Міжнародна торгова палата є засновником Міжнародного арбітражного суду, який розглядає понад 850 справ щорічно за запитами учасників з різних країн.

– У принципі, український бізнес вже навчився прораховувати ризики, але все-таки іноді вони трапляються. Як їх мінімізувати? Можливо, є якісь правила, здавалося б, банальні, але ними нехтують?

– Нашім бізнесменам треба більш ретельніше прораховувати свій бізнес. У кожного процесу, у кожного бізнесу повинна бути математична модель, чіткі розрахунки ризиків та фінансів. Зараз світ настільки розвинений, що можна прорахувати будь-які ризики, будь-яку фінансову можливість. Тому є великий зріст так званих консалтингових послуг, Україна нарешті долучилася до процесу купівлі послуг консультантів з управління та фінансових консультантів. 

Коли ви починаєте бізнес, ви ж не можете бути фахівцем у всіх справах, що стосуються Вашого бізнесу, так чи ні? Ви не можете бути доктором економічних наук, доктором природничих наук, доктором юридичних наук, мати ступінь знань з логістики, митниці, бізнес-процесів тощо, тобто, ви ж не можете бути фахівцем у всьому на сто відсотків? Для цього існує інститути супроводу бізнесу. Є бізнес, який виробляє товари, а є бізнес, який супроводжує це виробництво. У тренді розвиток ринку консалтингових послуг, і зараз ми бачимо, що зростає якраз кількість компаній, які надають послуги з комерційних обрахунків ризику, підготовки бізнес-планів, підготовки певних контрактів, розрахунків. 

Наприклад, ви знайшли за кордоном бізнесмена, який готовий купити вашу продукцію, а як логістику виставити? А які митні правила? А як краще везти – авіа, морем, залізницею чи авто? А яким чином зробити потім митне очищення? Для цього треба отримати фахову консультацію. Тому зараз ми бачимо, що цей ринок розвивається, і тому бізнес зводить до мінімуму свої ризики щодо втратити товару та потрапити до судової тяганини.

Ви ж розумієте, немає ліпшої гарантії, ніж передплата на рахунок від покупця. Але ж ми розуміємо, що й покупець зараз теж рахує свої ризики, для того, щоб потім отримати те, за що він заплатив. І знову ж ми прийшли до обговорення стратегії win-win, тобто, перемогти повинні всі. Я б взагалі назвав девізом всього нашого інтерв’ю «Перемогти в бізнесі повинна кожна сторона» – і той, хто продає свій товар, і той, хто купляє цей товар, і той, хто його супроводжує, і той, хто забезпечує послуги з транзиту фінансів, і страховий ринок також, та й споживач повинен отримати своє. Тобто, якщо цю стратегію буде реалізовано, то вона якраз мінімізує цю вірогідність судової тяганини, негативних аспектів. Якщо бізнес буде в цьому плані дивитися, то не буде в нас рейдерства та інших негативних моментів. 

– Які конкретні кроки вже зроблені та ще необхідно зробити, аби захистити не тільки іноземців, а й українських інвесторів та підприємців?

– Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація, що Кабінет Міністрів України виступив з ініціативою створити Комісію з захисту прав інвесторів та підприємців. Це чергова ініціатива, яка буде вирішувати питання, у яких стримуючим фактором є держава, або органи державної влади, або органи місцевого самоврядування, там, де влада місцева, регіональна або центральна може вплинути на бізнес. 

Ще у березні ми виходили з ініціативою створити у кожному регіоні Офіс захисту прав інвесторів та підприємців, якраз  з метою комунікаційно допомагати підприємствам, щоб на них не тиснула влада. Якраз зараз зроблено запит до влади місцевої влади Чернівців щодо з’ясування обставин зі створення штучні перепони для ведення бізнесу. Потім відбудеться поширення інформації та залученню правоохоронних органів, щоб вони не спускали на гальмах це питання, щоб активно захищати компанію від тих дій, що йдуть з боку органів влади. 

Щодо підприємців, то це поза публічним простором, оскільки бізнес – він вирішує з бізнесом свої питання особисто, тому немає більш конкретної статистики. Є багато корпоративних спорів у судах – щодо не розрахунків, певних моментів – але сказати, що це якісь там рейдерські захоплення, я б так не сказав. Що захоплювати? У нас такий надприбутковий малий або середній бізнес? МСБ каже – дайте гроші для ведення бізнесу та не заважайте!

Про розвиток сектору

– Які світові сучасні бізнес-тенденції переймають в Україні?

– Цифрові технології, які пов’язані із підвищенням ефективності ведення бізнесу, залученням консультантів для ведення бізнесу – це теж сучасний такий тренд, консалтинг, так звані енерго- та ресурсо ефективні технології, які економлять час людей, приміщення. Використання таких комунікаційних ідеологій, як Scrum та Agile. Це ідеології ведення бізнесу, які формують команди, таким чином дозволяючи формувати команди бізнесу не вертикально, а горизонтально. У них член команди вже не просто найманий працівник, який продав свій час за гроші, це учасник команди, який особисто зацікавлений у розвитку бізнесу та отримання результату. Саме така ідеологія зараз йде в Україну. 

– Які три ініціативи, за вашою думкою, треба впровадити в Україні найближчим часом для розвитку міжнародної торгівлі та бізнесу в цілому?

– Перше, що треба в Україні розвивати, – це біржові площадки.

Легалізувати на законодавчому рівні біржі криптовалют. Тому що країни, що це вже зробили, отримують зріст міжнародної торгівлі, криптовалюти та цифрові гроші вже використовуються у всьому світі, Україна повинна стати одним з гравців, щоб ми могли потрапити у світові тенденції, оскільки технології блокчейну, пришвидшують та підтримують торгівлю. В Україні такої біржі криптовалют ще немає, отже іноземець не може на території України здійснити придбання товару за криптовалюту. Неможливо в Україні розрахувати податок на біткоїн, оскільки незрозуміла вартість товару у перерахуванні на гривню. Тому першим потрібно зробити біржу криптовалют.

Друге, що я б зробив, – це зменшення з боку держави ризиків для бізнесу. Треба працювати, щоб Україна підіймалася у рейтингу Doing Business щодо захисту прав інвесторів та підприємців. Кроки у цьому плані є, але треба працювати, щоб держава, органи влади не мали можливості впливати на бізнес. Зараз цей вплив дуже великий.

І третє – потрібно розвивати бізнес-освіту. Щоб бізнес підіймав свій рівень освіти та фінансової грамотності, щоб вмів користуватися всіма ресурсами та фінансовими інструментами, що існують на ринку – цінні папери, акредитиви та інше. Це культура ведення бізнесу, і бізнес повинен цьому навчатися. Як момент навчання – це зустрічі з представниками іноземного бізнесу, щоб культура ведення бізнесу проникала до України, і щоб ми більше її використовували.