Олексій Дорошенко (голова НРЕР): «Україна ніколи не звертала уваги на те, що відбувається у світі»
Про купівельну спроможність українців, економічну кризу, трудову міграцію та можливі наслідки внутрішньої економічної політики, яку нині веде український уряд, розповів очільник Національної ради економічного розвитку, засновник та директор Асоціації постачальників торгівельних мереж Олексій Дорошенко.
Про економічну політику
– Чи буде закон про зняття мораторію на продаж землі сприяти зміцненню сільгоспвиробництва? Які можливості відкриються для українського сільгоспбізнесу?
– Український ринок землі не варто відкривати повністю, оскільки коли ми говоримо про конкуренцію, необхідно розуміти – хто і з ким буде конкурувати. Потрібно розуміти, скільки у кого є грошей, щоб купити землі. По факту, коли немає грошей, – а ми ж розуміємо, що кредитування в нас немає, власних грошей в обігу в бізнесу також практично немає – з ким бізнесу доведеться конкурувати? З іноземцями, які зможуть отримати величезні кредити під мізерні відсотки?
Тому в даному випадку на бізнесі це може позначитися і позначиться саме негативно, оскільки великий бізнес завжди скорочує робочі місця. Наприклад, уряд говорить про збільшення робочих місць на 800 тисяч, на мільйон, а за рахунок чого, якщо до нас прийде великий бізнес, який фактично виштовхне людей з їхніх робочих місць?
Тому на сьогоднішній день саме розвиток малого та середнього підприємництва на селі – це є перспективно. Створення, наприклад, тих же кооперативів – у даному випадку це дійсно буде позитивним для країни, для створення робочих місць, а ніяк не продаж землі великим агрохолдингам, звідки вони не були б – із України або з інших країн. Якщо ми встановлюємо граничну межу у 1000 гектарів на одну юридичну особу з України, то у принципі, це повинно бути все, і не більше й не менше.
– Які наслідки для бізнесу може мати внутрішня економічна політика, котру наразі веде уряд? (закон про ФОП, закон про касові апарати та кешбек, посилення системи оподаткування тощо)
– На сьогодні хоча до економічного блоку уряду і ввійшли люди, багатьох з яких я поважаю за те, що вони розбираються в окремих галузях, але переважна більшість із них ніколи не була практиками, вони були теоретиками. Що, в принципі, непогано, оскільки в нас частіше за все до цього були цинічні практики, які не знали, що робити з точку зору теорії.
Але в даному випадку мене дивує, наприклад, коли міністр економічного розвитку хизується перед іноземцями, перед тютюновою компанією тим, що не може поділяти їхні погляди на бізнес. Але це ж один із найкращих платників податків у нашій країні – настільки прогнозований, прозорий, що про це можна тільки мріяти. Так от вони тепер призупинили роботу фабрик. Кілька сотень мільйонів гривень, або й кілька мільярдів, ми вже недоотримаємо у жовтні цього року, а якщо вони будуть продовжувати це у листопаді, якщо вони будуть частково переносити виробництво? Міністр говорить про те, що нічого страшного, вони все одно будуть працювати, а от я в цьому не впевнений.
Коли ми підходимо до питання ФОПів, то уряд також впевнений у тому, що це буде саме так, як він планував, незважаючи ні на що, на будь-які думки. Тому погано, що вони не чують бізнес – вони вважають, що добре розуміють бізнес, і не хочуть його чути. Раніше були громадські слухання, круглі столи, зараз цього немає, бо уряд не бачить у цьому потреби – а навіщо, ми ж, мовляв, самі з бізнесу вийшли і ми все знаємо. Така самовпевненість може закривати очі, і це може призвести до помилок.
Тому, з одного боку, це пов’язано з тим, що треба все швидко робити, а з іншого боку, ми бачимо, що більшість речей, які вони зробили, вже викликають запитання з точки зору доходів бюджету – я не побачив ніде нічого, що призвело б до доходів бюджету. Гральний бізнес так і не легалізовано, бурштин як добувався, так і добувається нелегально. Я чекаю вже тридцять, шістдесят, дев’яносто днів – і відповідей на свої питання я ще так і не отримав.
Про кризу
– Як загроза економічної кризи у світі впливає на український бізнес? Чи вже помітні якісь негативні зміни?
– Україна ніколи не звертала уваги на те, що відбувається у світі, оскільки ми мало пов’язані, і лише компанії, які дійсно суттєво залежать від зовнішнього попиту, приділяють цьому увагу. Тому фактично, якщо раніше кількість компаній, яка працювала, була значно більшою, то зараз бізнес не сильно реагує на те, що може статися світова фінансова криза. Але в той же час зараз чую від людей, які хочуть, наприклад, купити квартиру, питання, чи варто зараз інвестувати, оскільки якщо наступного року почнеться криза, то домівку не буде добудовано.
Питання в тому, що якщо українська компанія вже проходила кризи 2008 року, потім 2014 року, то в неї є модель досить консервативна, не ризикована, тому наступна криза її не зачепить. Тому, в принципі, світова криза на Україні позначиться, але не так суттєво, оскільки раніше ми падали з великої висоти. А зараз така низька база для порівняння, що фактично вже нікуди падати.
– Чи зміниться економічна ситуація в країні до кінця року? Які чинники сприятимуть змінам найближчим часом?
– Ситуація не зміниться, бо вона є зараз досі непоганою. Але питання в тому, що така стабільність саме через те, що ми живемо у борг, у даному випадку є поки що показовою. Тому я би сказав, що до кінця року нічого не буде відбуватися – як у добрий, так і в поганий бік.
Про споживчі товари
– Попри зміцнення гривні бізнес не знижує ціни на споживчі товари. Чому?
– Насправді бізнес знижує ціни на споживчі товари, тому ми з вами бачимо, що інфляція цього року буде на рівні 7-7,3%, а минулого року споживча інфляція була майже 10%, а у позаминулому році – 13,5%. Саме зміцнення гривні стало одним із найбільших факторів, які вплинули на те, що продукти, товари та послуги дорожчали не так сильно, як у минулі роки.
Але у той же час зниження не було більш суттєвим, оскільки єдине питання, на яке ніхто не може відповісти, – який буде курс за місяць. А бізнес, коли закладає курс у ціну на свій товар (як в імпортований, так і в той, що вироблений в Україні, будь-який), він не знає, на який курс рівнятися. Наприклад, у багатьох постачальників є відстрочка у 45 днів. Тому тут роблять, скажемо так, «методом тику» – у залежності від очікувань та курсу знижують, але це не йде так суттєво, як ціна зростає при підвищенні курсу, коли всі знають, що курс зростає, та одразу страхуються.
Так, фактично, з одного боку, ми бачимо, що з часом споживачі частково отримують вигоду від зміцнення гривні, а з другого боку, першими додатковий прибуток отримують продавець, постачальник і виробник. Тому насправді зниження відбувається, але не так швидко, як нам хотілося б.
– Як змінилася купівельна спроможність українців впродовж цього року? На що розраховувати бізнесу 2020 року?
– Цього року ми вперше побачили збільшення купівлеспроможності частини населення, оскільки впродовж чотирьох років, з 2014-го, вона лише тільки падала. А у 2019 році вперше зросла, оскільки всі розрахункові показники – з мінімальної заробітної плати, з пенсії – показують те, що на сьогоднішній день люди можуть собі дозволити трохи більше, ніж раніше. Це не так ще суттєво, як хотілося б, але у принципі це сталося. В той же час зараз продукти та товари відходять на другий план за здорожчанням у порівнянні з тим, як дорожчають, наприклад, комунальні послуги. У даному випадку тут є найбільше ризиків, і якщо порахувати, наприклад, скільки українці віддають на продукти, то згідно статистики, це десь 50%. Скільки українці платять за комунальні послуги – згідно статистики, десь 10%. Згідно опитувань, які ми отримували у вересні, опалювальний сезон із жовтня по квітень забирає 38% доходу громадянина. Скільки українцю залишається на все інше? Десь 10-12% від доходу. Чи може він собі щось дозволити? І взагалі, бізнес у нашій країні чим може займатися, при тому, що у людей не вистачає грошей ні на що, окрім поїсти та сплатити за квартиру або будинок?
Це якраз відповідь на питання – так, купівлеспроможність зростає, але не у всіх верств населення все таки, і такі темпи невеличкі у порівнянні з тим, як сильно ми впали. Тому люди дійсно можуть сказати, що можуть щось собі купити, тільки якщо підвищення купівлеспроможності буде відбуватися протягом трьох або п’яти років. Тоді люди відчують це. Тому що у деяких відбулося покращення на 3%, у деяких – на 10%, і загалом далеко не всі це ще побачили.
Давайте з’ясуємо. Середня пенсія в Україні складає 3 тисячі гривень. Пенсіонерів у країні 11 мільйонів. Тому пенсіонер отримав вищу пенсію, але на що він її витратить? На яловичину, яка практично не здорожчала цього року, або на картоплю? На картоплю, яка здорожчала вдвічі. Тому що на інше не вистачить, ці люди м’яса місяцями не бачать. Вони отримали пенсію, більшу на 13,5%, а овочі подорожчали вдвічі. Або уп’ятеро. Тобто те, що вони отримали, вони відразу витратили. Тому це той самий випадок, якщо ви запитаєте у людей щодо покращення, багато хто скаже, що нічого не відчув. Це якраз люди з наднизькими доходами.
Про трудову міграцію
– Наскільки відчутні наслідки трудової міграції з України для бізнес-сектору? Якими конкретними кроками, на вашу думку, можна зупинити це явище?
– Українці, за опитуваннями, хочуть отримувати 19,5 тисяч гривень заробітної платні, щоб їм вистачало на достойне життя. Коли зараз спілкуєшся з бізнесом, виявляється, що фактично підшукати у країні людину на будь-яку посаду дуже важко. Оскільки навіть робочі спеціальності наразі є найбільш складними для пошуку людей. Тому що всі, хто вмів працювати руками, виїхали за кордон. Наприклад, навіть на зарплатню в 20 тисяч гривень знайти на повністю оплачувану офіційну роботу зварювальника під Києвом дуже важко.
Якщо не буде покращуватися заробітна плата, ситуація почне потроху змінюватися, тому що бізнес, який не зможе знайти людину, буде вимушений ділитися своїми прибутками зі своїми працівниками – те, чого раніше не було. Але в той же час це поки що йде не дуже швидко, тому ми бачимо, що більше людей виїздять, ніж повертаються до нашої країни. Ця тенденція ще зберігається, оскільки зараз середня заробітна плата, за даними Пенсійного фонду – а ці дані є значно точнішими, ніж статистика – біля 10 тисяч гривень або трошки більше. А бажана заробітна плата становить 19,5 тисяч гривень, тобто майже в два рази вище. Тому поки буде така ситуація, будете бачити, що українці виїздять.
Що цікаво, офіційний показник безробіття в нашій країні фактично не падає. Декілька мільйонів людей виїхали, а кількість безробітних знизилася на 0,2%, на 0,3%. Як це? Тому що фактична кількість робочих місць в Україні також зменшується.
– Що можна сказати про шанси України самостійно стати країною, яка буде приваблювати кваліфікованих кадрів з-за кордону, а не втрачати власні трудові ресурси по світу?
– Звісно, такі шанси є у будь-якої країни, наша – не виключення. Питання в тому, як це зробити. Рецепта не має ніхто. Іноді ми хочемо отримати якісь поради від докторів економічних наук, але питання в тому, що те, що вони зробили в одній країні, їм не вдається в інших країнах. Тому ці рецепти не є універсальними, вони є унікальними, і нам необхідно зрозуміти, за рахунок чого це зробити.
Найскладніше навіть не розуміти, за рахунок чого, а просто брати і робити. Переважна кількість вдалих спроб була пов’язана з «методом тику» – от ми зробили так, зробили так, і все стало нормально. В даному випадку, коли іноді ми щось робимо неправильно, не економічно з точки зору економічної теорії, це не означає, що цей шлях є хибним.
Коментарі