Чи потрібен лобізм Україні? Давайте якось домовимося і вирішимо це питання
Після парламентських виборів переважну більшість крісел зайняли депутати від «Слуги народу». Але яким чином влада контактує з народом, і як відстежити, чи дійсно вона враховує потреби різних соціальних груп і слугує гарантією їх захисту? До того ж народна маса не є однорідною, і часто в ній виникає конфлікт інтересів. Будувати діалог і згладжувати конфлікти можуть допомогти лобісти – люди, які спеціалізуються на просуванні інтересів. Але часто їх плутають зі звичайними хабарниками.
Давайте розбиратися з Maanimo, ніж лобізм відрізняється від корупції, яка від нього може бути користь, і чи є в Україні справжні лобісти.
Чому джіарник — це не лобіст (і не піарник)
В Україні не сформований інститут лобізму. Подібною діяльністю займаються GR-фахівці, чи джіарники.«GR» розшифровується як Government Relations.
У широкому сенсі лобіст характеризується як фахівець, який не входить в правлячу верхівку безпосередньо, але впливає на те, щоб уряд приймав рішення, які є вигідними для певної соціальної групи. Такий фахівець вибудовує передбачувану систему відносин між держорганами і тією групою, на яку він працює.
Джіарники роблять практично те ж саме. Однак якщо лобісти (в інших країнах) можуть працювати незалежно і часто беруть замовлення у громадських об’єднань, іноді – навіть у кількох відразу, то джіарник зазвичай працює в штаті якоїсь конкретної компанії, тільки на благо розвитку її бізнесу. Вони відрізняються один від одного приблизно так само, як адвокат і корпоративний юрист.
Щоб добре виконувати свої функції, і ті, і інші повинні підтримувати зв’язки в профільних органах влади, мати комплексне розуміння процесу прийняття рішень і постійно відстежувати поточну ситуацію в тій сфері, для якої вони домагаються змін. Таким чином вони можуть запобігти можливим загрозам і використовувати зручні випадки.
А ще джіарників можуть плутати з піарниками. Ну, тому що слова схожі. Піарник дійсно може«перекваліфикуватися» в джіарника, тому що у нього може бути відповідне коло знайомств, але цілі в них все-таки різні. Завдання піарника – привернути увагу громадськості до особистості або продукту, а завдання GR-фахівця – привернути увагу держави (і направити її в потрібне русло).
Простими рішеннями вимощена дорога в нікуди
У поняття «лобізм»репутація зіпсована, і не тільки в Україні. У масовій свідомості це явище ототожнюється з корупцією. «Вирішити питання» в чиїхось інтересах зазвичай означає– просто занести в кабінет чиновника якусь суму грошей.
Такий метод дає миттєвий результат, чим багато хто користується, але в довгостроковій перспективі створює цілковитий хаос. Якщо немає законодавчої бази, яка б регламентувала транзакції між владою і зацікавленими особами, якщо заплатити може хто завгодно, кому завгодно, за що завгодно, то неможливо вибудовувати повноцінну стратегію розвитку діалогу.
Корупціонер може«просунути»законопроект, не погодивши його положення з актуальним законодавством і поточною ситуацією, або домогтися потрібного кадрового призначення в обхід всіх необхідних процедур. Але це не те, чим повинні займатися лобісти в розвинених країнах.
Якщо вивести з тіні лобістські практики і сформувати відповідне правове поле, обмежуючи можливі способи просування інтересів і фіксуючи фінансові потоки, то це якраз допоможе уникнути вседозволеності в державних органах.
Грамотний лобіст – перш за все стратег. Аналізуючи зміни в законодавстві та економіці країни, розуміючи, як змінюються державні пріоритети і які галузі і технології можуть отримати підтримку в майбутньому, він здатний збалансувати конфлікт інтересів в різних галузях і знайти рішення «win-win», від якого виграють усі зацікавлені сторони.
Якщо ж всі питання вирішуються стихійно, без урахування важливих факторів, просто «швидко і дорого», то конфлікти лише посилюються, тому що на цьому грунті конкуруючі галузі і компанії один одного «їдять», не озираючись на наслідки для суспільства.
Лобізм здорової людини: ви що, хочете як в США?
На даний час найбільш розвинена законодавча база для ринку лобістських послуг існує в США. Американських лобістів детінізували ще в 1946 році.
Той факт, що їх діяльність є прозорою, дає можливість отримати відкриту інформацію про те, які компанії найбільше намагаються вплинути на рішення Конгресу, і скільки грошей на це витрачено. Для цього вони вказують у фінансовій звітності, яку суму направили на просування своїх інтересів і з якими фахівцями вони при цьому співпрацювали.
Прямий підкуп чиновників при цьому заборонений. Замість цього, частою практикою є фінансування передвиборної кампанії відповідного кандидата або просування його соціально орієнтованих ініціатив.
Для того, щоб надавати послуги, лобіст повинен зареєструватися і підкорятися певним вимогам, за порушення яких його можуть оштрафувати, а то і посадити до в’язниці. Також він зобов’язаний платити податок з зароблених доходів.
Крім США, робота лобіста повністю легальна і впорядкована в Канаді. Що стосується країн Євросоюзу, то захищати свої інтереси таким шляхом там дозволено, але для врегулювання ринку подібних послуг діє «м’яке право», тобто реєстрація лобістів необов’язкова.
Не у всіх країнах ЄС розроблена повноцінна правова основа для розвитку лобізму. Але, наприклад, у Великій Британії для цього виду діяльності сформувалася стійка традиція– оскільки вважається, що лобізм зародився саме в британських кулуарах.
Зазвичай компанії звертаються до лобістів, щоб ті домоглися для їх сфери діяльності зниження податків або мит, підвищення бюджетних дотацій, лібералізації правил та інших змін в законопроектах. Для кожної галузі – свої нюанси. Розглянемо для прикладу кілька «галузевих лобі», актуальних для сучасної України.
Аграрне лобі. Захистити землю
Представники сільськогосподарського сектора в Україні з року в рік об’єднуються, щоб створити і просунути законопроект про скасування мораторію на продаж землі. Проте, нікому ще не вдавалося.
Президент Зеленський наполягає на тому, щоб це завдання вирішили в наступному році, але як раз для цього необхідно врахувати стільки факторів і ймовірних наслідків, що важко обійтися без фахівців, які одночасно розбираються в написанні законопроектів і знають потреби галузі.
Наприклад, в країнах ЄС фермери консолідуються і створюють сильні аграрні асоціації, учасники яких мають широкі можливості для впливу на вектор розвитку с/г сектора. Є і загальна для всього Євросоюзу організація – COPA COGECA. В Україні багато організацій, які прагнуть вирішити проблеми агросектору, але тільки з 2017 року ключові об’єднання почали збирати Всеукраїнський аграрний форум.
Гральне лобі. Шанси є
Крім відкриття ринку землі, українцям обіцяють легалізацію грального бізнесу. Якщо дозволити казино, ігрові автомати і букмекерську діяльність, то їх можна обкласти податками і отримати значний приплив коштів до бюджету. Це один з найбільших нелегальних ринків в країні.
Однак азартні ігри несуть серйозні соціальні ризики. Дуже легко уявити варіант, в якому власники такого бізнесу «продавлять» для себе легалізацію, але не будуть перейматися наслідками. Щоб мінімізувати ризики, потрібно скласти докладний, деталізований законопроект. Простіше було в 2009 році заборонити весь ринок і монополізувати державні лотереї.
За минулий час в цій сфері, як і на ринку землі, сформувалася певна розстановка сил. Зміна правил гри спровокує переділ ринку, і тому ті, хто не хоче втрачати зручну позицію, будуть просувати, в свою чергу, законопроекти про продовження заборони.
Біткоін-лобі. Майніть легально
Не вирішивши попередні проблеми, розмірковувати про ринок криптовалют це дещо передчасно. Однак у всьому світі ця тема набирає популярність і вимагає розробки регуляторної політики.
Рано чи пізно питання блокчейна постане руба і в Україні, тим більше, що Нацполіція вже неодноразово звітувала про затримання криптозлочинців.
У минулому році група великих компаній оголосила про створення Blockchain Association – першого лобістського об’єднання, яке має намір представляти інтереси кріптоіндустріі у Вашингтоні. До асоціації вступили такі галузеві лідери, як Coinbase, Protocol Labs, Digital Currency Group і Polychain Capital.
З початку 2019 року 80 компаній і організацій в США лобіювали законопроекти, пов’язані з фінтех-рішеннями, криптовалютами і технологією блокчейн. Загальні витрати склали 42 млн доларів.
Найбільшим лобістом фінтеху за вказаний період стала Торгова палата США.
Для порівняння, в кінці 2017 року тільки дюжина компаній, що мають відношення до криптовалют, платили за лобіювання своїх інтересів у Вашингтоні. Протягом 2018 року їхня кількість зросла майже втричі – до 33 організацій. Це означає, що потреби індустрії неухильно ростуть.
Україні не потрібен лобізм?
“Я ніколи ніким не користувався, мені не потрібне лобі: ви знаєте прекрасно, яка довіра до мене людей … Я ніколи не зустрічався ні з одним лобістом, ні з одним посередником, нікого про це не просив … Я цього не робив , мені це не потрібно, я нікому ні копійки не платив, і цього не може бути ніколи “, – сказав президент Володимир Зеленський, коли його звинувачували у співпраці з американськими лобістами.
З’ясовувати, так це чи ні, ми не будемо. Але і характер обвинувачення, і реакція підкреслюють факт: в Україні лобізм має негативний імідж, і краще не зізнаватися в тому, що був замішаний у чомусь подібному. А якщо і справді не був замішаний, то краще зайвий раз це підкреслити.
Однак, якщо легалізувати лобізм, відразу буде видно, які політичні рішення хто просуває і скільки грошей на це йде. Адже може бути так, що негативна репутація лобізму вигідна тим політикам, які не хочуть міняти свій статус-кво, а хочуть продовжувати користуватися існуючими зв’язками нелегально і нікому про це не звітувати.
Коментарі