Ексклюзив

Дмитро Марунич: «Уникнути реформи «Нафтогазу» не вдасться, інакше отримаємо «червону картку» від Заходу»

8 Грудня 2020
Tatiana Garkusha Читать на русском
  1. Про енергетичну політику
  2. Про енергобезпеку
  3. Про «Роттердам+»
  4. Про ціни на бензин
  5. Про енергозбереження
  6. Про «Нафтогаз»

Новому міністру енергетики доведеться зіткнутися з численними викликами енергетичної галузі України, кожен з яких вимагає непростих рішень. Про те, які ризики є в Україні напередодні опалювального сезону, чим закінчиться справа по «Роттердам+», чи справедливі ціни на бензин, а також про реформу «Нафтогазу» і багато іншого спеціально для Maanimo розповів співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.

Про енергетичну політику

– В Україні сформувався новий Кабмін – який ваш прогноз по енергетичній політиці? Що за курс візьме на озброєння новий уряд?

– Проста відповідь – абсолютно ніякого нового курсу. Це було, в принципі, очевидно і до формування Кабміну. Курс буде прозахідний, яким йшов Петро Олексійович Порошенко. Повна орієнтація на Захід, імплементація європейських правил гри на енергоринках, лібералізація тарифної політики – можливо, з якимись нюансами, але принципово нічого не зміниться.

У кращому випадку може статися спроба домовитися з росіянами, зі східними суб’єктами, але я в це поки не вірю, для цього немає особливих передумов. Але, може, ці спроби будуть спостерігатися. Наприклад, у ключовому питанні щодо транзиту газу. Але серйозної підстави немає, щоб говорити про успішне просування цього питання.

Про енергобезпеку

– Чи варто переживати за енергетичну безпеку країни перед стартом опалювального сезону? Який зараз розклад і наскільки він вигідний для споживача?

– Я категорично проти цього словосполучення. Люди, які його вживають, часто не замислюються над його змістом. Це наукове поняття має декілька вимірів. Я би говорив про прості банальні речі – про стабільність поставок енергоносіїв взимку кінцевого споживача.

Ну а по суті, на жаль, переживати варто. Якщо транзит російського газу припиниться з 1 січня 2020 року, то є ризики поставок внутрішнім споживачам газу. Ну і в окремих населених пунктах виникнуть питання по опалювальному сезону, оскільки більшість ТЕЦ працює на газі. На 100% гарантувати вам, що цього не буде, я думаю, не зможе ніякий «Нафтогаз», ніякий Кабмін. Тому що це залежить не тільки від обсягів газу в ПСГ, не тільки від того, як успішно або неуспішно працюватиме українська ГТС у реверсному режимі, але і від температурних показників, чи буде холодна зима. Можливі будь-які ситуації, від цього ніхто не застрахований.

Якщо в нормальному режимі вся ця справа покривалася за рахунок великих обсягів газу, що входять зі східного напрямку, оскільки воно з радянських часів будувалося, то в ненормальному режимі, реверсному, цього всього не буде. Тому в цьому контексті, на жаль, варто переживати. Це перший ризик.

Другий ризик також дуже істотний – це вугілля. Запасів на складах ТЕС приблизно вдвічі менше, ніж торік. Поки принципово ситуація не змінюється, хоча час ще є. Основні учасники ринку (ДТЕК, «Центренерго») заявляють, що вони контрактують обсяги і везуть вугілля в країну. Але мінус 50% – це негативний показник. Більше того, днями у нас відключився один блок атомної станції, в результаті виробництво електроенергії теплоелектростанціями збільшилося і перевищило виробництво АЕС. За такої динаміки вугілля спрацьовується досить швидкими темпами. І якщо так триватиме надалі, то незрозуміло, чим закінчиться, і чи встигнуть накопичити достатні обсяги до початку опалювального сезону. Є ризики. Це ризики віялових відключень зразка 2016 року. Тоді взимку масово відключали споживачів у регіонах. Ризик є, але сподіваюся, що його вдасться уникнути.

Про «Роттердам+»

– Чим, на Ваш погляд, закінчиться справа по «Роттердам+»? Чи є сьогодні реальні альтернативи цій формулі і готовність влади їх впроваджувати?

– Якщо мова йде про судовий розгляд, то поки воно на тлі політичних процесів «заглохло». Хотілося б ознайомитися ближче з суттю обвинувачення, пред’явленого НАБУ і САП фігурантам. Тому що з того, що фігурувало у відкритих джерелах, ось цей нібито 19-мільярдний збиток, нанесений державі або ще якимось споживачам, це не витримує критики. Не хочу вдаватися в подробиці, це спеціалізована історія. Але скажу, що методика розрахунку ціни вугілля в тарифі на електроенергію для ТЕС, тобто «Роттердам+», – це один документ. Вони ж як вважали: це якась сума, яку нібито переплатили споживачі за електрику, не за вугілля.

І є методика розрахунку оптової ринкової ціни, яка діяла до 1 липня 2018 року, виходячи з якої розраховувався не тільки тариф для ТЕС, але і враховувалися тарифи для інших видів генерації. Тобто не все так просто. Прямої кореляції між прогнозною ціною вугілля, тарифом для ТЕС і ОРЦ немає.

Ймовірно, НАБУ взяло якусь ціну вугілля і ціну по «Роттердаму», я якось порахував різницю. Вони, мабуть, порівняли, і щось у них там вийшло, якась цифра. Потім вони повинні були цю цифру екстраполювати в методику з розрахунку ОРЦ, потім перерахувати це за новими цифрами і кінцеві показники порівняти один з одним. Ось звідти може мати походження цифра в 19 млрд грн збитків. Я не уявляю, як це могло бути зроблено, тому що це складно зробити і треба бачити ці розрахунки, тому що ніхто відкритій громадськості їх не надавав. Тому говорити про якісь збитки споживачів дуже і дуже проблемно з точки зору доказової бази в суді.

І там прозвучали якісь дивні звинувачення, що середня ланка ДТЕК корумпувала керівництво регулятора НКРЕКП, але в це віриться ще менше. Тому поки докази, озвучені у ЗМІ (а в НАБУ я не працюю), звучать не дуже переконливо, і я припускаю, що ця справа може розсипатися або по ходу, або в суді.

Зараз ситуація дуже проста. Вугілля завозять з імпорту. Його прогнозна ціна за «Роттердамом» зараз становить близько 1700 грн/т. За фактом вугілля, яке заходить сюди, коштує дорожче. Я не хочу бути якимось адептом «Роттердама+», але в умовах наявності значних обсягів імпорту вугілля сюди ми від імпортного паритету нікуди не дінемося. Це, може, не дуже добре, однак об’єктивно. Щоб від цього відмовитися, потрібно настільки наростити видобуток вугілля, щоб у країні був профіцит, а не дефіцит. Зараз це нереально. Тому що у нас погана динаміка, в тому числі і по видобутку. З початку року державні шахти скоротили видобуток на 6,6%.

Тому справа не у відмові від формули, а в тому, що якби формула зараз діяла, вона б навіть не покривала імпортний паритет.

Про ціни на бензин

– Наскільки справедливі ціни на бензин для рядового споживача? Чиє це питання: уряду, Антимонопольного комітету, громадськості?

– Це питання ринку. Ринок автомобільного палива існує в країні давно. Були обмеження, але їх скасували ще в 90-х. Це питання цін на світових ринках. А уряду – тільки в тому сенсі, що воно може регулювати акцизи. Підняв акциз – роздрібна ціна зросла. Знизив акциз – впала. Це все, на що може вплинути уряд.

АМКУ може намагатися шукати змови між мережами, але вся практика останніх років показувала, що це неефективно. Були справи, але вони в підсумку нічим не закінчилися. Фігуранти цих розслідувань успішно їх обійшли і відправили «у смітничок».

Тому в цілому я можу визнати, що ціни досить об’єктивні. Так, можливо, є спроби великих мереж домовлятися один з одним. Але говорити, що вони зацікавлені в завищенні цін … Вони заробляють в основному на обігу. Їм невигідні серйозні цінові скачки. Це у великих мережах. Якщо ціна скаче за місяць на 15%, як правило, це призводить до шоку, споживачі знижують обсяги споживання, і це б’є по їхньому бізнесу. Великі мережі трансформуються в бік західної моделі. Там у багатьох заправок прибуток від супутніх послуг мало не вище, ніж від продажу самих нафтопродуктів. Тому немає підстав говорити, що ціни неадекватні і необ’єктивні, тим більше ринок зараз стабільний.

– Нещодавно стало відомо, що зріджений газ, який Україна купує у Польщі, американського походження. Це принципово з точки зору ціни? Яка у нас зараз у принципі стратегія на цьому ринку?

– Трохи не так. Приходить по терміналу польський скраплений природний газ із Свіноуйсьце. Якісь обсяги в рамках контрактів потрапляли в Україну, але економіка поставок СПГ через польські термінали із США не може бути конкурентоспроможною в порівнянні з будь-якими трубопровідними поставками, в тому числі і по реверсу. Тому це поки невеликі обсяги, які ні на що принципово вплинути не можуть. Тому що його потрібно перевести в газоподібний стан, потім через польську ГТС поставити на кордон, по-іншому ніяк. Тому поки це не більше ніж нечисленні і малопотужні поставки.

Звучать ідеї розширювати всю цю справу. Економіка поки така, що істотно розширити обсяги поставок буде неможливо.

Про енергозбереження

– На якому етапі сьогодні в Україні програми енергозбереження, які активно популяризувалися кілька років тому? Чи є якісь результати?

– Це масштабне питання. Є Фонд енергоефективності, в ньому передбачено в цьому році близько 4 млрд грн на рік. Це дуже мало для країни. Тому приватники, той же ДТЕК, якось намагаються підштовхувати процеси зі свого боку, але на комерційній основі. Зрозумілим є одне, що тих грошей, які виділяються на енергоефективність, вкрай недостатньо.

Якихось потужних програм немає. В основному це термомодернізація, «теплі» кредити, але вони не набули масового поширення з різних причин, в тому числі, через дорожнечу, непросто їх оформлювати, є проблеми.

Є точкові результати. Окремі будинки модернізовані. Але це поки не масово.

Про «Нафтогаз»

– Чи актуальна реформа українського «Нафтогазу»? Як, на ваш погляд, вона повинна проходити?

– Вона зафіксована у величезній кількості нормативних документів. Ми прийняли закон про ринок природного газу. Зафіксовані зобов’язання в Угоді про асоціацію з ЄС, уникнути яких не вдасться. Інакше українська влада отримає «червону картку» з боку Заходу, це дуже жорстка історія.

Інша справа, що реформа йде дуже повільно з якихось суб’єктивних причин, через розбіжності між «Нафтогазом» і Кабміном, але це окреме питання. Резюмуючи: від реформи відмовитися в рамках поточного курсу просто неможливо.

– Наскільки реалістичним є нарощування Україною власного видобутку енергоресурсів? Що для цього потрібно і що заважає?

– Потрібні інвестиції. Були періоди, коли видобуток зростав, у приватників він зростає і в цьому році. Державою було здійснено цілий ряд дерегуляційних заходів. Два роки тому була знижена рента для видобувачів газу. Але поки газ не буде коштувати дорого на західних біржах, поки сюди не підуть великі масштабні інвестиції, нічого не зміниться принципово.

– Назвіть 3 головних рішення, які ви чекаєте від нового міністра енергетики та вугільної промисловості.

– Те, що точно потрібно, – це старт переговорів із росіянами по транзитному контракту і, можливо, розблокування поставок газу з РФ.

Друге рішення – це реформа державного вуглепрому. Це якісь комплексні речі, а не рішення. Це те, що потрібно спробувати зробити. Потрібно щось вирішувати з держшахтами. Економіка видобутку вугілля в деяких з них така, яка не витримує ніякої критики.

І третє – я б спробував якось деполітизувати енергетичний сектор. Наскільки це буде можливо за нової влади, я не знаю. Але потрібно прибрати звідси політику і шукати якісь раціональні рішення у всіх можливих сферах.