Уряд активно виступає з новими ініціативами, проте питань поки що більше, ніж вирішених проблем. Зокрема, на реформування очікує податкова система та митниця, потрібно щось робити з потоком контрабанди та втратою кваліфікованих кадрів. Але як саме треба діяти, щоб виправити ситуацію? Про податкові надходження, приватизацію та реприватизацію, відтік кадрів за кордон та бюджетне прогнозування в інтерв’ю для Maanimo розповів виконавчий директор CASE Ukraine Дмитро Боярчук.

– У Державному бюджеті на 2020 рік урядом передбачено кілька сценаріїв – нейтральний, позитивний і негативний.  Який із цих сценаріїв можна вважати більш реалістичним за наших умов?

– Напевно, йде мова про прогноз Уряду.  Бюджет розробляється на основі базового сценарію.  Про альтернативні бюджети (песимістичний та оптимістичний) мені нічого не відомо.  

З приводу самого макро-прогнозу на 2020 рік. Було озвучено два сценарії. Базовий (ріст 3.7% р/р) та оптимістичний (4.8%).  На сьогодні я б сказав, що і 3.7% для нас були б хорошим результатом. Оскільки в світі очікується чергова рецесія, скоріш за все, ми втратимо частину доходів від транспортування газу, та і третій рік поспіль мати рекордний урожай буде великою вдачею.  Але за умови активного реформування бізнес-клімату країни можна отримати і кращий результат. Все можливо.

– Уряд обіцяв бізнесу зниження податків, зменшення тиску на підприємців з боку державних органів, але поки здається, що на шиї ФОПів все сильніше затягується «податковий зашморг» та посилюється контроль. Чи це так? До чого така тенденція може призвести?

– Вести справи в Україні і так не просто, тому чергова спроба фіскалізації не додасть привабливості бізнес-клімату.  Не думаю, що нові податкові ініціативи якось радикально поліпшать збори до бюджету.  Контрабандні потоки від цього мало постраждають.  Однак є шанс простимулювати додатковий потік заробітчан до Польщі.

– Прямі та непрямі податки: хто є найбільшим їхнім платником в Україні? У якій пропорції розподіляються надходження від великого бізнесу та від середнього і малого?

– Найбільшим платником податків є звичайний українець.  Дрібними внесками з мільйонів громадян збирають три чверті усіх податкових надходжень. Сюди входять і прямі податки (ПДФО та військовий збір) і непрямі, як-то ПДВ, акцизи, імпортне мито.  Податки, які йдуть за рахунок підприємств – це податок на прибуток, податок на власність і, можливо, таким можна назвати ренту на видобуток корисних копалин. 

Рейтинг платників податків, які нам звичайно пропонують, насправді є рейтингом податкових агентів.  Підприємства акумулюють на своїх рахунках зібраний з громадян ПДВ, акцизи, імпортне мито і переказують до бюджету.  Тобто вони є посередниками між платником податків – громадянином – та бюджетом.

– Деякі експерти кажуть, що контрабанда входить до ТОП-3 нелегальних схем, які завдають великих збитків державному бюджету. На вашу думку, наскільки ефективними будуть заходи, які уряд пропонує для боротьби з контрабандою, та чи зможе реформована митниця побороти цю проблему?

– Поки важко сказати з приводу ефективності заходів.  Базова задумка правильна, вона вже на слуху останніх кілька років – обмін інформацією з країнами-торговими партнерами, так звана система NCTS (New Customs Transit System).  Проте питання у реалізації.  А з реалізацією поки є проблема.  Очевидно, має місце певний період міжвладдя, поки будується нова структура.  Тому ще рано казати гоп – поки ніхто нікуди не перестрибнув.   

– Верховна Рада підтримала відкриття ринку землі в Україні навіть попри спротив частини українців, які вважають, що земельна реформа призведе до негативних наслідків. Тож тепер українці зможуть розпоряджатися своєю землею. Як це зробити їм правильніше?  

– Дуже правильне рішення.  Розпоряджатись своєю власністю – це базове право.  Питання намагаються демонізувати, змішати питання приватної власності із питанням загрози суверенітету.

Інтерес чисто комерційний.  Якщо ринок запустять, вартість оренди для багатьох агрохолдингів зросте, доходами доведеться ділитись із власниками паїв.  Як розпоряджатись своєю власністю? Як вам вигідно. Так само як ви розпоряджаєтесь своєї квартирою, чи будинком.  В цьому і суть ринку. Кожен орієнтується на свою приватну вигоду.  Тільки за таких умов починають працювати ринкові механізми.

– Кабмін вже оголосив амбітні плани щодо залучення якомога більших інвестицій в Україну. Але насправді, наскільки наша країна зараз приваблива для іноземних інвестицій, і чи готовий іноземний бізнес вкладати гроші у розвиток України?

– Поки ні.  Заходять гроші лише у державні борги. Це допомагає підтримувати гривню, але не більше.  Капітал для створення робочих місць та доданої вартості поки в країну не поспішає. 

Цікавість є.  Уважно слідкують.  Але така цікавість прокидається щоразу, коли змінюється влада в країні.  Дотепер це не перетворювалося на інвестиційний бум. 

– Нам обіцяють наближчими роками зростання економіки мало не на 40%, створення мільярду робочих місць тощо. Які конкретні кроки можуть наблизити Україну до зазначеної цілі?

– Без зовнішніх інвестицій такого зростання досягнути неможливо.  Внутрішнім ресурсом ми будемо зростати, проте повільно.  За останні п’ять років прибрали ключові макроекономічні дисбаланси, і це була грандіозна робота.  Основа для росту була створена монолітна. 

Проте для економічного прориву потрібні шалені ресурси, яких в Україні немає.  Потрібен капітал, який є на заході.  Цей капітал буде заходити, коли буде впевнений у своїй захищеності. Тому судова реформа та реформа правоохоронних органів – ключові.

– У країні існує близько тисячі державних підприємств, які планують віддавати у концесії або продавати у приватні руки. Чи є такий підхід виправданим? На вашу думку, чи нарешті реалізується ідея уряду з тотальною приватизацією?

– Абсолютно вірна ідея.  Держпідприємства – найбільше джерело політичної корупції.  У державній власності може залишатись не більше десятка підприємств.  На більше у держави немає потужності, щоб ефективно керувати. Усі інші повинні бути продані у приватну власність.

– Кілька разів українські політики починали говорити про чергову реприватизацію на кшталт повернення «Криворіжсталі» до держвласності у «нульові». Чи не злякає реприватизація іноземних інвесторів від вкладання грошей в українські підприємства?

– Злякає.  Це деструктивні розмови.  Приватизація ніде у світі не була ідеальною.  Скрізь є питання.  Але реприватизація зачіпає дуже небезпечний пласт питань.

– Для України велику проблему становить відтік кадрів та молодих бізнесменів за кордон – через проекти, гранти, стартапи. Що зробити, щоб Україна із року в рік більше не втрачала свої трудові ресурси на користь Заходу або Азії?

– В Україні повинні бути можливості.  Наразі таких можливостей немає, тому люди шукають шляхи заробітку та самореалізації в інших юрисдикціях. Це дуже хороша тенденція, як на мене. Бо якщо б у нас було кріпосне право, то наші керманичі ще б кілька десятиліть вважали, що вони такі класні, що кращих на світі бути не може.