Віктор Скаршевський: «Україна з такою структурою економіки буде схильна до чергової кризи»
Поки світ намагається вистояти в торговельній війні, щоб запобігти можливій фінансовій кризі, українська економіка теж відчуває на собі вплив зовнішніх факторів. Про вплив експортерів на курсові коливання, ефективність ОВДП і депозитів, іпотечне кредитування, митні порушення, а також про пенсійну реформу Maanimo розповів економічний експерт Віктор Скаршевський.
Про фінансову кризу
– У світі зараз обговорюють можливу фінансову кризу 2020 року, кажучи про те, що вже спостерігаються багато ознак рецесії, які були і в 2007-му. Чи можна провести якісь аналогії в Україні, або ж поки приводів для хвилювання немає?
– Привід для хвилювання є, тому що якщо буде фінансова криза, відбудеться глибока корекція на основних українських експортних ринках (метал, руда, зерно), і це одразу ж негативно вплине на всю економіку України. Одразу ж буде девальвація, інфляція, збіднення. Тому що Україна – це маленька, відкрита, бідна, монополізована, примітивна економіка.
Примітивна, тому що різноманітності експорту практично немає, в основному сировина, і я туди відношу також і метал. І будь-які коливання на зовнішньому ринку, чи то вони будуть викликані світовою фінансовою кризою, чи то черговим циклом спаду на сировинних ринках (а він теж очікується), то одразу ж в Україні посиляться девальваційні процеси. Це ще й призведе до того, що той «гарячий» капітал, який зайшов на ринок ОВДП, одразу ж нерезиденти захочуть фіксувати прибуток і ще більше посилять виведення валюти з України і негативну тенденцію. Те, що зараз грає в плюс, одразу ж почне грати в мінус.
Відкрита економіка тому, що якщо підсумувати експорт та імпорт, то цей показник перевищує ВВП – в Україні більше 100%. А оскільки українська економіка мізерна – 0,15% світового ВВП, – то ми ніяк не впливаємо на зовнішні ціни, можемо лише спостерігати за ними. І коли вони ростуть і знаходяться на високому рівні, як в останні 3,5 роки, тоді в українській економіці все більш-менш нормально. Як тільки вони починають падати, одразу ж починається криза, як це було в 2008-2009 і 2014-2015 роках. Тому що першопричиною кризи 2014-2015 були не політичні події, а саме фінансові – на зовнішніх ринках різко «просіли» ціни. Вони почали поступово знижуватися ще в 2012 році, тоді українська промисловість показала мінус. А ВВП вже 2013 року почав показувати поквартально мінус. У 2014-2015 роках ціни ще більше провалилися, а за ними й економіка. Провал був просто посилений політичними подіями.
Тому, коли йдеться про можливу світову фінансову кризу, яку навіть МВФ прогнозує, то слід розуміти, що й Україна з такою структурою економіки буде схильна до чергової глибокої кризи.
Про курс долара
– Курс долара почав зростати, і багато хто пов’язує це з діяльністю експортерів. Чи так це? Що сприяє подорожчанню валюти: спекулятивна гра або природні причини?
– Зараз можна сказати не про те, що відбулося протягом тижня-двох, а взагалі подивитися, як йде динаміка курсу за останні кілька років після того, як в лютому 2015 року Нацбанк відпустив гривню в умовно «вільне плавання».
За ці 4 роки вже фактично сформувалася сезонність курсу, коли курс зміцнюється з кінця січня до серпня, а з вересня по січень, особливо до першої половини січня, курс девальвує. Це пов’язано з попитом і пропозицією валюти.
В цьому році є нюанс – гривня зміцнилася набагато істотніше, ніж в попередні роки, але це пояснюється тим, що стався величезний приплив спекулятивного капіталу через високу прибутковість гривневих ОВДП. Нерезиденти почали купувати їх з 16-19% річних, заробляючи на цьому до 30% річних у валюті, тому що ті, хто заходили в січні, купували долар по 28 грн і дорожче, а зараз, коли вони отримують прибуток, можуть купити долар за 25 грн. Тобто вони ще й на курсовій різниці заробляють.
Цього року від нерезидентів зайшло майже 3,5 млрд доларів на український валютний ринок. У минулому році ця сума становила всього 220 млн доларів. Тобто приблизно в 14 разів більше в цьому році. І це впливає на подорожчання гривні, тому вона зараз 25 грн.
Але з цим пов’язано і багато проблем. Різко знизилися доходи держбюджету, тому що 40% доходів залежать від валютного курсу: ПДВ на імпортні товари, ввізне мито та інші податки і збори, прив’язані до валюти.
Також це потужний удар по українських експортерах, тому що вони почали отримувати менше гривні за проданий товар, хоча розраховували на більшу виручку, закладаючи, як і уряд, 28-29 грн на цей рік. А отримують вже на 10-12% менше грошей, і це негативно позначається на їхніх фінансових результатах і подальшому розвитку.
Але з вересня-жовтня курс знову увійде в фазу девальвації, тому що зросте попит на валюту для закупівлі імпортного палива, починається опалювальний сезон і збір врожаю.
Наприклад, дизель Україна на 90% імпортує, насамперед, з Росії та Білорусі. Ціни на імпортний газ також підвищаться, а з ними і тарифи для населення. І також можуть знижуватися ціни на металургійну продукцію. Після липневого піка цін на залізну руду (130 $ / т) ціни знизилися до 90 $ / т, а на іншу металургійну продукцію ціни з початку року знизилися на 10-30%. Тобто буде сукупність факторів, які будуть тиснути на гривню в бік девальвації. І як показує практика, після зміцнення гривні до кінця року долар дорожчає на 2-3 грн. Але це якщо не буде якоїсь фінансової кризи, тому що тоді курс непрогнозований.
– В цьому році критерії оцінки Нацбанком стійкості українських банків і достатності їхнього статутного капіталу посилюються – НБУ починає оцінювати джерела коштів акціонерів банків. Як фінустановам правильно підготуватися до цього?
– Нацбанк намагається максимально побачити всю інформацію, особливо по бенефіціарам, і в цьому напрямку вже зроблено дуже багато. Але я б дивився, як це вплине на доступність кредитів українському бізнесу. А так це ніякого впливу не має, це чисто процедурне внутрішньобанківське регулювання.
– Чи справді ОВДП зараз є найбільш надійним способом для заощаджень? Які ще є варіанти?
– Навіть із законодавчої точки зору, це найнадійніший спосіб, якщо порівнювати з депозитами, тому що депозити гарантуються тільки до 200 тисяч гривень, а ОВДП – повністю, на всі 100%. Тобто ризик втратити гроші набагато менше, якщо купити ОВДП.
Тим більше, після такої зачистки банківської системи і втрати сотень мільярдів юр- і фізосіб, звичайно, довіра громадян до банківської системи знаходиться на дуже низькому рівні.
А з іншого боку, якщо купувати ОВДП, то там вже треба як мінімум 100 тисяч гривень вкладати, а бажано 500 тисяч, тому що там, на відміну від банківських депозитів, є витрати на відкриття рахунку в цінних паперах, обслуговування його тощо . Правда, в ОВДП не треба платити 18% податку на доходи фізосіб, а тільки 1,5% військового збору. А з депозитів треба 19,5% сплачувати.
Ринок ОВДП сам по собі обмежений дефіцитом бюджету. Якщо по депозитах ніяких обмежень немає в масштабах всієї економіки, то ОВДП не можна випускати до нескінченності. Тут з точки зору покупця, 16-18% річних – це добре, але не треба забувати, що ці відсотки з’являються не тому, що ці гроші вкладаються в економіку, в підприємства, а вони йдуть на «проїдання», на фінансування дефіциту бюджету і виплачуються за рахунок всіх українських платників податків. Тим більше, такі надприбутки можна мати тільки в короткостроковому періоді, а якщо в довгостроковому, то це схоже на фінансову піраміду, коли ти віддаєш відсотки не з зароблених грошей, а з відібраних.
Про депозити та іпотеку
– Чому українці все ще розглядають депозити як кращий спосіб пасивного доходу? Причина в слабкій фінансовій грамотності або в невдалому досвіді в неблагонадійних проектах?
– Тут немає альтернатив. Якщо купувати ОВДП, то потрібно більше грошей мати. А у більшості українців немає стільки вільних грошей, щоб скористатися перевагами облігацій.
Нерухомість – теж не стільки вільних грошей, щоб її купувати. Валюта зараз показує мінусову прибутковість – через сезонне зміцнення гривні. Той, хто купив долари на початку року по 28 грн, зараз може їх продати по 25 грн. Тобто фактично на даний момент гроші поки втрачені. Але якщо з точки зору довгострокових вкладень, то іноземна валюта, звичайно, має перевагу над гривнею. Ось чого у нас немає – так це фондового ринку. Він просто відсутній в масштабах країни, якщо порівнювати його обсяги з масштабами економіки.
Тому і залишається тільки один інструмент, який зрозумілий, – це депозити. І бажано в державних або в банках з іноземним капіталом. Ну в принципі, банків з українським капіталом майже і не залишилося. На них припадає менше 15% ринку, решта 85% ринку – це держбанки і банки з іноземним капіталом.
– Іпотека в Україні знаходиться в занедбаному положенні. Влада анонсувала запуск іпотечних програм під 12-13%. Чи не призведе це до чергового колапсу, як це було в 2008 році? Чи спрацює схема: чесний позичальник – надійний банк – пунктуальний забудовник?
– Щоб оцінювати ініціативу нової влади з приводу зниження відсотків по іпотеці до 12-13%, я хотів би побачити цю пропозицію на папері, щоб слова були чимось підкріплені. Тут складно коментувати, нормальна ініціатива чи ні, тому що незрозумілий механізм її реалізації.
Тим більше, одразу згадується, що один з данських банків почав видавати іпотеку під мінусовий відсоток, тобто люди, що беруть іпотеку, ще й отримують додатково від банку гроші. Віддавати треба менше через 10-15 років, ніж було позичено у банку. Це до слова. Яскрава ілюстрація того, де знаходиться Україна зі ставками на іпотеку під 20-25%, і де знаходиться Європа. До речі, там теж є проблеми, але вони зовсім іншого порядку.
Якщо буде в Україні дешева і доступна іпотека, то природно, це призведе до зростання цін на нерухомість – те, що ми спостерігали з 2002 по 2008 рік. Але я більше, ніж упевнений, що банки вже не будуть кредитувати так, як в той час кредитували. Буде набагато жорсткіший підхід до позичальників, які беруть іпотеку. І такого великого буму, швидкого «надування бульбашки» я не передбачаю. Можливо, тільки в тому випадку, якщо банки різко знизять вимоги до якості позичальників.
Про митницю і реформи
– Держбюджет продовжує страждати від контрабанди і порушень митних правил – щорічні збитки складають до 80 млрд грн. Які зміни в законодавстві допоможуть «перемогти» цю проблему?
– Це той випадок, коли особливих змін в законодавство вносити і не треба. Можна щось поліпшити, посилити покарання, зробити діджиталізацію. Але тут проблема в тому, що не працює правоохоронна система. В Україні відсутнє верховенство права і невідворотність покарання.
Які б найкращі закони не приймалися, якщо вони будуть пом’якшуватися необов’язковістю їхнього виконання, як це відбувається зараз, то нічого в боротьбі з контрабандою не допоможе.
Тут тільки чіткі дії правоохоронної системи, незалежність судів, верховенство права і невідворотність покарання.
– В Офісі президента з’ясували, що найнижча ціна вугілля – за формулою «Роттердам +». І це при тому, що ще зовсім нещодавно формулу ліквідували як максимально невигідну. Що можна сказати про цю ситуацію?
– З 1 липня був введений ринок електроенергії, і вже потреба регулювання ціни на вугілля відпала. Це чисто технічно сталося. Те, що зараз вугілля по «Роттердам +» дешевше, ніж, наприклад, українське вугілля, то це одна найпростіша причина – ціна вугілля на біржі в Роттердамі знизилася в 2 рази з початку року. Подешевшав також імпортний газ, тобто відбулося здешевлення енергоресурсів протягом останнього року.
А тепер у нас вже ринкова ціна, якщо так можна сказати, з урахуванням того, що у нас ринок вугілля монополізований, 80% видобутку вугілля належить одній компанії. Тому ринок умовний. Але тепер вже держава не регулює ціну на вугілля.
– В Україні гряде пенсійна реформа – планують ввести другий (накопичувальний) рівень. Як це буде працювати і чи зможе нормально функціонувати в українських реаліях?
– Яким чином будуть вводити, ми ще не знаємо, бо не бачили законопроекту, які там будуть відрахування, за якою моделлю. Зараз оцінювати складно. Більш детально можна сказати після отримання такого документа, який, як я розумію, ще не готовий.
Але тут якогось ефекту швидкого я від цього абсолютно не очікую. Взагалі накопичувальний рівень – це не створення нового прибутку, це перерозподіл існуючих грошей. Тобто частина грошей, які зараз сплачуються до Пенсійного фонду, ось від них буде кілька відсотків ще йти в накопичувальний фонд. А куди буде цей фонд вкладати? Тут є два основні варіанти: ОВДП і депозити. Все, більше немає.
Якщо подивитися, то найбільший приватний пенсійний фонд – у Національного банку України. Вони вкладають 90% своїх грошей приблизно порівну в ОВДП і в депозити. Тобто якогось впливу це не спричинить. Також потрібно розуміти, що будуть дуже маленькі доплати з цього накопичувального фонду, тому що якщо зараз почати відкладати, то, наприклад, через 20 років українські пенсіонери почнуть отримувати виплати, які дорівнюють тим же мізерним пенсіям, тому що при маленьких зарплатах високих пенсій не буває.
До речі, те, що це буде мізер, можна подивитися на східноєвропейські країни, які вводили ці накопичувальні системи. Там доплата до основної суми пенсії була на рівні 20-30 євро на місяць. Так що я б не переоцінював якісь ефекти від введення другого рівня накопичень.
– Які 3 актуальні поради ви дали б нашій аудиторії для початку невеликих приватних інвестицій?
– Тут можна лише в загальному сказати. Не вкладати всі свої гроші в ризикові проекти. Визначити горизонт планування, тобто планується довгостроковий дохід або короткостроковий заробіток. Від цього залежить і сума інвестування, і рівень прийнятих на себе ризиків. Якщо довгострокові вкладення, то бажано, щоб була фіксована ставка, наприклад, ті ж ОВДП. І тут вже важливі не гривневі, а валютні інвестиції, тому що ризик девальвації в сировинній економіці, як українська, він завжди дуже високий та істотний.
Коментарі