Відтік прямих іноземних інвестицій з України в 2020 році склав більше $200 млн, що частково було пов’язано з пандемією, але основною причиною «втечі інвесторів» з країни став недостатній прогрес в реалізації структурних реформ. Інвесторів все ще хвилюють питання повернення вкладених коштів, а також забезпечення державою прозорих правил ведення бізнесу, які повинна гарантувати судова система.

Як ідуть справи зараз, і чи стане Україна привабливою для іноземних інвесторів в 2021 році, Maanimo запитав у експертів.

Галина Хейло, засновник фінансово-аналітичного центру «Трансформація», віце-президент Асоціації українських банків:

Головним і дуже непростим завданням 2021 року для українського уряду стане налагодження співпраці з МВФ. Саме ця співпраця є маркером для інших інвесторів, що країні можна довіряти і в неї інвестувати.

Я недавно відвідала з візитом США і з упевненістю можу сказати, що нам буде досить складно отримати фінансування, оскільки і в США, і в більшості країн Заходу Україну сприймають як корупційну державу.

Ми повертаємося до того, що Україні потрібно зробити домашню роботу, тобто навести порядок у себе.

Міжнародні фінансові організації хочуть інвестувати в багато сфер української економіки, але хочуть бачити чесні і зрозумілі правила гри для всіх.

Василь Невмержицький, радник голови правління Кредитвест банку:

Перш за все варто відзначити, що сам термін «прямі іноземні інвестиції» не є беззаперечним. Я навіть не кажу про те, що до недавнього часу ключовим географічним джерелом ПІІ був Кіпр і ряд інших офшорних зон. Не завжди однозначно можна визначити конкретну інвестицію «прямою». Масу питань викликають і методики підрахунку.

Але якщо абстрагуватися від методології розрахунку і термінології, а прийняти за основу існуючу в нашій країні модель, то я очікую припливу значного обсягу прямих іноземних інвестицій в 2021 році. Ключовий фактор – відкриття ринку землі. Навіть з тими обмеженнями, які містить перший етап земельної реформи, під неї може зайти в нинішньому році $1-2 млрд. Важливо, що цьому процесу не може перешкодити пандемія.

Крім того, повинна бути знята заборона на «велику приватизацію», що також буде стимулювати приплив інвестицій в країну.Підтримку надасть і легалізація грального бізнесу.

Амбітні плани в уряду і в частині залучення іноземних інвесторів до розробки корисних копалин. Втім, швидше за все цей фактор зіграє позитивну роль трохи пізніше.

Якщо резюмувати, в нинішньому році показник ПІІ може зрости до $3-4 млрд.

В цілому, Україна дуже приваблива для інвестицій країна. Це видно по дуже багатьом параметрам. Але головна перевага – дешева робоча сила і маса недооцінених активів. В умовах надліквідності, яка відзначається у всьому світі, цього вже достатньо, щоб прискорити приплив ПІІ.

Але проблем також вистачає. Інвестори, звичайно, беруть до уваги і конфлікт з Росією, і дуже слабкі результати вакцинації. Заяви світових лідерів, які роками вимагають від влади реформувати судову систему і хоч якось побороти корупцію, також не додають оптимізму інвесторам.

Проекти на кшталт «інвестиційних нянь», податкові пільги для інвесторів – справа потрібна. Але це тимчасові рішення, які можуть лише частково зняти тягар тієї репутації, яку Україна має в бізнес-колах по всьому світу.

У цьому контексті, як би банально це не звучало, головною проблемою країни залишаються суди і корупція. Не може бути й мови про якісь великі інвестпроекти, поки інвестор сумнівається в повернення вкладених коштів. А забезпечити її можуть тільки прозорі правила, виконання яких гарантує судова система.

Ще одна дуже важлива перешкода – фактична відсутність у країні фондового ринку. Це, до речі, проблема не тільки для іноземних інвесторів, але і для українського бізнесу, можливості якого в частині залучення дешевих і довгих грошей сильно обмежені. Все ж далеко не кожне підприємство може вийти на IPO.

Олександр Рябцев, засновник спільноти Startup.In.UA, експерт Ukrainian Startup Fund:

На мою думку, перше, що необхідно зробити владі в цілому, а не тільки уряду, встановити верховенство права. Перш за все, мова йде про дві речі – прозору і незалежну судову систему, в якій неможливо «порєшать» і, по-друге, встановити правила поваги до власності, коли навіть міноритарний акціонер захищений від того, що його частку рейдернут(див. П. 1).

Решта кроків як роад-шоу з презентацією можливостей України, забезпечення податкових пільг, створення «інвестиційних нянь» і т. п., є вторинним, що не працюватиме поки не вирішені перші два питання.

Максим Пархоменко, аналітик Alpari:

Цілком логічно, що при скороченні економіки і кризі інвестиційний потік також знижується. Дані розраховуються в рамках кожного кварталу, і підсумкових цифр із цього року поки немає. Але з урахуванням зростання економіки частина грошей почне приходити в країну.

Важливо відзначити, що в цю цифру входять дані по де-факто українським компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах. Тобто за фактом в цих цифрах не тільки прямий інвестор, а й вітчизняні компанії, що фінансують свою діяльність з інших податкових зон. З урахуванням скорочення економіки знизилися і інвестиційні програми, що відображається в цифрах.

У 2021 році економіка почне зростати більш швидкими темпами, і в цьому році ми вийдемо на показники 2019 року.

Виходячи з рейтингу DoingBussines, в Україні є системні проблеми з правом власності і поверненням боргів. Правове поле нашої країни не гарантує захист прав власності, а забрати борг складно, довго і дорого. Для покриття цих негативних моментів для інвестора повинна бути суттєва премія за ризик. Але у великих і довгограючих проектах (будівництво мостів, заводів, портів, доріг), які і дають найсильніший економічний ефект, її не може бути.

Таким чином, єдиним варіантом залишається поліпшення цих двох умов. Для цього потрібна реформа судової системи та посилення прав власності.

Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру:

Щоб залучати в Україну інвестиції, не потрібно, щоб держава займалася цією справою. В історії України були періоди активного припливу інвестицій – в 2002-2008, 2010-2013 роках, коли влада найменше «допомагала» залучати інвестиції. А після Майдану тільки проблеми.

Інвесторів не цікавлять розмови про корупцію і різного роду інвестиційні няні. Їх цікавить тільки дві речі: «з ким домовлятися» і «кому заносити».

Якщо не роблять реформи, не змінюють правила і не заважають бізнесу «займатися мутками і розбірками», то інвестиції самі йдуть в країну, а як тільки починають «допомагати», то всі інвестори беруть паузу, тому що дуже незручно працювати в країні, де «всі беруть, і ніхто не тримає слова».

Сергій Васьков, керуючий партнер лізингової компанії «ЕСКА Капітал», інвестор:

Проблема не у відсутності цікавих галузей чи компаній для інвестицій в Україні. Проблема в тому, що в нас немає сприятливих умов. Абсолютно.

Європейський кейс. Словаччина активно залучала іноземні інвестиції на будівництво автомобільних заводів з кінця 90-х. Тоді уряд боровся за кожного інвестора, стараючись запропонувати кращі умови, ніж будь-хто з сусідів. У підсумку, їм вдалося переконати будувати заводи в Словаччині таких гігантів авторинку як: Jaguar, KIA, Volkswagen, Audi. Зараз Словаччина є найбільшим у світі виробником автомобілів на душу населення.

Український кейс. Розкажу про власний досвід. Пару років тому ми інвестували в достатньо великий дилерський центр сільськогосподарської техніки в Київській області. Це доволі велике будівництво і потенційно багато нових робочих місць. Для початку нам потрібна була земельна ділянка великої площі. Прийшли до місцевої влади, спробували поговорити, щоб вони якось допомогли нам з пошуком землі. Однак ніхто навіть говорити з нами не став.

В результаті, ми самі знайшли ділянку, самостійно займалися зміною її цільового призначення і досі отримуємо дозволи на спорудження електричних комунікацій, під’їздів і так далі. Справа тягнеться багато місяців. Чи займався б іноземний інвестор цими клопотами? Сумніваюся.

В Європі для вирішення таких проблем все готове — є індустріальні зони, індустріальні парки, тощо. Якби там ми отак прийшли з бізнес-планом та інвестиціями до місцевої ради, то вони обов’язково вчепилися б за нас, показали б нам всі наявні варіанти на ринку і не виключено, що дали б цю ділянку безоплатно. Принаймні комунікація та консультації точно були б безкоштовними. Всі умови у них створено так, щоб підприємець брав і спокійно робив те, що йому треба. В Україні умови ведення бізнесу безнадійно відстали. Інвесторам просто не зрозуміло, як сюди заходити.

Помножте це на незмінно катастрофічну ситуацію з перевіряючими, контролюючими та силовими органами і непрацюючу судову систему.

Як залучати міжнародні інвестиції за таких обставин?

1. Розробити державну стратегію, яка б полягала у створенні необхідних умов для інвестицій, і допомагала залучати інвесторів та конкурувати за них;
2. Обмежити можливість силових органів впливати на економіку;
3. Налагодити нормальну судову систему. Казахстан чомусь зміг за 5 років побудувати нормальний англійський суд. Чому не здатні ми?
4. Посадити якісних спеціалістів у місцеві ради, які матимуть повноваження здавати ділянки в оренду чи на продаж та допомагатимуть з переговорами.

Інвестиції бувають портфельними і прямими. Портфельні — це, наприклад, ОВДП, які зараз широко рекламує Україна. Це не погано, але слід пам’ятати, що ОВДП — це hot money, тобто короткострокові гроші. Насправді наша держава потребує прямих інвестицій або smart money. Це інвестиції в будівництво нових компаній, розвиток технологій, вливання капіталу в існуючий бізнес, інвестиції в інфраструктурні проекти. Тобто все те, що у далекостроковій перспективі буде створювати робочі місця і додану вартість, робитиме українську економіку ефективнішою і нарощуватиме експортний потенціал. ОВДП робочих місць не створює.

У 2015 році обсяг іноземних інвестицій в Україні становив $3,8 млрд, у 2016-му — $4,4 млрд, у 2017 р. впав до $1,9 млрд, а у 2018 р. становив $2,9 млрд. Цьогоріч Мінекономрозвитку планує залучити $5 млрд. Наче й непогано, але все одно дуже мало. Приблизно вдесятеро менше, ніж залучає Польща або Угорщина. А скільки з цих інвестицій реальних (тобто не заведених через Кіпр, Нідерланди та Британію українських грошей?)

Якщо подивитися на оподаткування в Україні, то воно не таке велике, в порівнянні з Австрією чи Францією. Можна видавати це за перевагу.

Влада має добре розуміти, яких інвестицій ми потребуємо і що для цього слід зробити. Це доволі просто, достатньо подивитися на приклад наших сусідів: Польщі, Словаччини і хоча б спробувати скопіювати їхній підхід.

Натомість ми тільки й чуємо про те, що Україна — це держава з великою кількістю освічених людей, яким можна мало платити. Але інвестиції слід залучати не дурними лозунгами про низькі зарплати, а конкретними справами та реальними плюшками для інвестора.

Сергій Педак, адвокат, керуючий партнер ЮК «ТИТАН»:

Дійсно, в тому числі через пандемію COVID-19, в Україні спостерігається відтік іноземних інвестицій, а саме в 2020 році він склав $420 млн. У порівнянні, в 2019 році приплив прямих іноземних інвестицій склав $5,2 млрд.

Але не з COVID-19 єдиним це пов’язано. Зокрема, для інвестиційної привабливості України необхідні:

• відсутність корупції, чим Україна не виділяється;
• лояльна законодавча база;
• прозора, незалежна і стабільна судова система;
• швидкий і ефективний механізм виконання судових рішень;
• адекватні правоохоронні органи.

Згідно оцінки DUING BUSINESS, повернення коштів з неплатоспроможної компанії в Україні становить всього лише 9 центів з одного долара.

Однак є і позитивні моменти. 13 лютого 2021 року набрав чинності ЗУ «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні», який змінив покоління застарілих законів. Він націлений на залучення інвестицій (від €20 млн), створення нових робочих місць (від 80-ти) і створення сприятливих умов для інвесторів (звільнення від оподаткування та митних зборів; забезпечення отримання землі в користування з правом викупу; забезпечення за рахунок держбюджету для потреб інвестора будівництва інфраструктур таких як автомобільні дороги, лінії зв’язку, тепло, газ, електричних та інших ліній; допомогу в підключенні до ліній водо-, газо-, електропостачання).